Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, треті особи - ОСОБА_6 про скасування рішення,-

27 лютого 2014 року позивачі звернулися до суду з уточненим позовом до виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатів № 1018 від 27 грудня 1995 року "Про зміну конфігурації земельних ділянок громадян міста" в частині, що стосується зміни конфігурації та закріплення за ОСОБА_7 земельної ділянки площею 997 кв.м. по АДРЕСА_1 м. Новомосковськ.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року, позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просять їх скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі звернулися до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів поза межами встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку. Суди при цьому послалися на обізнаність позивачів щодо дати прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 1018 від 27 грудня 1995 року, що свідчить про пропуск строку звернення до суду без поважних причин. З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України (на час виникнення правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 100 КАС України, в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову за умови, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Згідно матеріалів справи, 15.02.2011 року Новомосковським міськрайонним судом винесено рішення по цивільній справі № 2-370/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення порушення прав землекористувачів та відновлення меж, яким в задоволені позову відмовлено.

Крім цього, зазначеним рішенням закріплено за ОСОБА_7 (колишньою власницею житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 в м. Новомосковську) земельну ділянку площею 997 кв.м.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо поважності пропуску строку звернення до суду, позивачі зазначають, що:

- в зазначеному вище тексті рішення суду від 15.02.2011 року ініціали (ім'я та по-батькові) колишньої власниці домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Новомосковську ОСОБА_7 за якою закріплено оскаржуваним рішенням земельну ділянку, вказані російською мовою - ОСОБА_7 (ОСОБА_7). Матеріали справи не містять ухвали суду щодо виправлення описки в судовому рішенні;

- протягом 2011 -2014 років позивачам не була і не могла бути відома точна дата смерті ОСОБА_7 (вони не є родичами померлої та не мають прав запитувати інформацію щодо точної дати її смерті в органах РАЦС), а тому не могли звернутися до суду із позовом раніше аж до того моменту, коли їм випадково стала відома дата смерті ОСОБА_7;

- на момент винесення оскаржуваного рішення виконкому № 1018 від 27.12.1995 року ОСОБА_7 була вже померлою, про що позивачі до 2014 року не знали і не могли знати;

- лише 29.01.2014 року позивачі випадково дізнались точну і правильну дату смерті ОСОБА_7 та звернулись до суду в межах строку, передбаченого КАС України (2747-15) ;

- враховуючи дату смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) і дату винесення рішення виконкому Новомосковської міської ради (27.12.1995 року), яким за рахунок зменшення їх земельного наділу була збільшена земельна ділянка померлій особі, у позивачів лише після 24.01.2014 року виникла можливість на оскарження цього рішення в адміністративному порядку.

Отже, при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суди залишили поза увагою зазначені вище доводи щодо звернення за захистом порушеного права у межах строку звернення до суду.

На переконання колегії суддів, зазначене свідчить про бажання позивачів реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів, відтак може бути визнано поважною причиною пропуску строку.

Таким чином, залишаючи позов без розгляду, суди дійшли такого висновку без урахування та оцінки обставин, на які посилається позивачі та які свідчать про поважність пропуску ними строку звернення до суду.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації права на звернення до суду з позовом, на які заявники посилається як на поважні, суди повинні виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у доводів і з того, чи мали позивачі за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, чим допустили порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Під час розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.