Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Чопської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000" до Чопської митниці про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000" звернулось в суд з позовом до Чопської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості № 305000003/2012/200203/2 від 20.06.2012 року та картку відмови у митному оформленні товару № 305080000/2/00233; стягнути з Державного бюджету суму переплати податку на додану вартість, мита та витрат на понаднормову стоянку транспортного засобу на загальну суму 3210,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 305000003/2012/200203/2 від 20.06.2012 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Чопської митниці № 305080000/2/00233 від 20.06.2012 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені 3210 грн. податку на додану вартість та мита.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, Чопська митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.12.2011 року позивачем укладено контракт № 01/2012 з компанією LEIER Baustoffe SK s.r.o. (Словаччина) про купівлю будівельних матеріалів, у зв'язку з чим в червні 2012 року на митну територію України позивачу поставлено товар, який задекларовано як вироби з кераміки - будівельна, невогнетривка цегла: порожнисті блоки, які застосовуються в будівництві; тип LEIERTHERM 25 NF, розміром 250х375х238мм - 1296 шт. Виробник LEIER Baustoffe SK s.r.o. (Словаччина), торговельна марка LEIER, країна походження та виробника - Словаччина, та визначено митну вартість товару за першим методом, виходячи із ціни 0,57 євро/шт. (загальна вартість склала 738,72 євро).

При митному оформленні вантажу виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою митного органу було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та подано відповідний запит до відділу митних платежів. Зокрема були витребувані: 1) рахунок-проформу, що передує перерахунку коштів на рахунок продавця; 2) виписку із бухгалтерської документації; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, видані спеціалізованими експертними органами; 4) інші наявні документи щодо підтвердження дійсної ціни товару (за бажанням). На дану вимогу, позивача, супровідним листом від 20.06.2012 року надіслав частину із витребуваних документів. Серед наданих документів також містився лист від виробника щодо наданих знижок на 2012 рік

Після опрацювання поданих для митного оформлення та додатково наданих декларантом документів на підтвердження заявленої митної вартості, відділом митних платежів винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 305000003/2012/200203/2 від 20.06.2012 року, згідно якого митну вартість ввезеного товару визначено з використанням шостого (резервного) методу з розрахунку 1,4428 євро/шт. (загальна вартість товару склала 1869,87євро).

Також, у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305080000/2/00233 від 20.06.2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу заявленої позивачем митної вартості товару та правомірно здійснено її коригування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджують обґрунтованість застосування першого методу визначення митної вартості, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а надміру сплачені суми податків та митних платежів поверненню позивачу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Дана стаття містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на. транспортування І не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товару, яка виявлена митним органом не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, а відтак законом передбачено порядок проведення консультацій щодо визначення митної вартості товару.

Згідно з частинами третьою,четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно замовлення № 98 від 16.06.2012 року позивачем було замовлено будівельну невогнетривку цеглу LEIERTHERM 25 NF в кількості 1296 шт. на 18 одноразових піддонах по ціні 0,57 євро/шт., у зв'язку з чим 18.06.2012 року позивачу було виставлено рахунок-проформу № 1262300152 на суму 738,72 євро.

22.06.2012 року позивачем було перераховано кошти по оплаті замовленого товару, що підтверджується переказом.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що загалом для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано наступні документи: контракт, рахунок-проформа, міжнародна товаротранспортна накладна, торгівельна пропозиція, довідку про знижки, калькуляцію транспортних витрат, прейскурант, рахунок-фактуру, сертифікат відповідності із додатком, платіжне доручення, попереднє замовлення, бланк переказу.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом, а тому оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості № 305000003/2012/200203/2 від 20.06.2012 року та картка відмови у митному оформленні товару № 305080000/2/00233 підлягають скасуванню.

Відносно повернення надміру сплачених сум податку на додану вартість, мита та витрат на понаднормову стоянку транспортного засобу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) , для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (z1095-07) , який був чинний на момент звернення позивача до суду, відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Аналогічні положення містяться і в Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року № 882/1188 (z0146-14) .

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов позивача в цій частині є передчасним.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Чопської митниці задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000" до Чопської митниці про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000" надмірно сплачені 3210 грн. податку на додану вартість та мита і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.