Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51 про визнання протиправним і скасування рішення,-

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визнання протиправним і скасування розпорядження райдержадміністрації № 488 від 12 квітня 2010 року "Про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва 47 громадянам України" відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 30.03.2010 Ленінською районною державною адміністрацією АР Крим прийнято розпорядження № 406, яким надано дозвіл 47-ми громадянам України (згідно додатку) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність загальною площею 3,5800 га для індивідуального дачного будівництва із земель Мисовської сільської ради Ленінського району АР Крим за межами населеного пункту.

01.04.2010 Комісією по вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів на території району надано висновок № 60/7 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (місця розташування об'єкту) 47 громадянам України для індивідуального дачного будівництва, Ленінський район, землі резервного фонду Мисовської сільської ради.

Третіми особами отримано позитивні висновки усіх погоджувальних органів про можливість цільового використання земельної ділянки.

12.04.2010 Ленінською районною державною адміністрацією АР Крим прийнято розпорядження № 488 "Про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва 47 громадянам України (згідно додатку)" загальною площею 3,5800 га.

Згідно п.3 вищезазначеного розпорядження земельні ділянки площею 3,5800 га. віднесені до земель рекреаційного значення.

Згідно описової частини оскаржуваного рішення, останнє прийнято у зв'язку з розглядом заяв 47-ми громадян України (згідно додатку) про передачу у власність земельних ділянок, а також проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель резервного фонду Мисовської сільської ради, на підставі висновку комісії по розгляду питань, пов'язаних із узгодженням документації по землеустрою щодо відведення земельних ділянок, керуючись статтями 20, 51, 118, 121, 209 Земельного кодексу України, п.12 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 21 п. "д" ст. 25 і ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації № 532 від 20.04.2010, внесені зміни у додаток до розпорядження від 12.04.2010 № 488 "Про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва 47 громадянам України (згідно додатку)", виклавши п.№ 20, № 27 та № 38 в наступній редакції:

- ОСОБА_24 - ділянка НОМЕР_1, площею 0,0600 га.;

- ОСОБА_31 ділянка НОМЕР_2, площею 0,1000 га.;

- ОСОБА_42 - ділянки НОМЕР_3, площею 0,1000 га.

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації АР Крим № 455-37/5 від 14.05.2010 затверджено технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок, які передаються у власність загальною площею 35800 м.кв. 47 громадянам України для індивідуального дачного будівництва, розташованих за межами населеного пункту на території Мисовської сільської ради Ленінського району АР Крим.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне розпорядження відповідача прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому правові підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на їх правомірність та обґрунтованість та вважає за доцільне зазначити про таке.

Згідно положень ст. 17 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належать в тому числі і розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) . Ці положення вказують на те, що місцеві державні адміністрації можуть розпоряджатися землями у випадку: безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам; вилучення та надання у власність та користування земельних ділянок державної власності у випадках, встановлених Земельним кодексом України (2768-14) ; у разі продажу земельних ділянок державної власності.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва в розмірі не більше 0,10 гектара.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України віднесено до повноважень районних державних адміністрацій щодо передачі на їх території земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Разом з тим, повноваження районних державних адміністрацій щодо безкоштовної передачі у власність у межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам та порядок такої передачі визначені ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частин шостої - одинадцятої цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, яка протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, ст. 118 Земельного кодексу України є спеціальною нормою, яка наділяє повноваженнями саме районну державну адміністрацію щодо безкоштовної передачі у власність у межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам, в т.ч. і для індивідуального дачного будівництва.

Крім того, на час виникнення спірних відносин повноважень Ради міністрів АР Крим щодо прийняття відповідного рішення у тому числі щодо надання у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва не існувало.

В пункті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) встановлено, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) в редакції, яка діяла на момент винесення спірного розпорядження, а також частина 6 ст. 122 Земельного кодексу України не конкретизує повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо земель, які знаходяться за межами населених пунктів.

Таким чином, у випадку до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів належать відповідним органам виконавчої влади.

Повноваження Ради міністрів Криму та районної державної адміністрації з наведеного питання регулюються частинами 3 та 6 статті 122 Земельного кодексу України, що не заперечується учасниками по справі.

Згідно з частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

На момент виникнення спірних відносин до розмежування земель державної та комунальної власності розпорядження землями здійснюється районними державними адміністраціями в межах території відповідного району за межами населених пунктів.

Частина 6 статті 122 Земельного кодексу України встановлює, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим може передавати земельні ділянки із земель державної власності за межами міст республіканського значення для всіх потреб. Надання земельних ділянок Радою міністрів Автономної Республіки Крим для відповідних потреб обмежуються частинами 3 та 7 ст. 122 Земельного кодексу України. Тобто на думку колегії суддів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим на момент виникнення спірних відносин мала право розпоряджатися земельними ділянками за межами міст республіканського значення та повноваження Ради міністрів обмежуються ч. 3 та 7 ст. 122 Земельного кодексу України.

Яек вірно враховано судами попередніх інстанцій, земельні ділянки, які надаються у власність 47 громадянам, знаходяться за межами населених пунктів Мисовської сільської ради в межах Ленінського району. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим для всіх потреб обмежуються компетенцією Кабінету Міністрів України щодо випадків, наведених у ч.7 ст. 122 ЗК України, а також компетенцією районної державної адміністрації щодо випадків, наведених у ч.3ст. 122 ЗК України.

Виходячи з викладеного, з урахуванням відсутності повноважень Ради міністрів АРК щодо прийняття рішень про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва на момент ухвалення рішення відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що Ленінська районна державна адміністрація мала право ухвалити розпорядження № 488 від 12.04.2010.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст передаються землі запасу, які раніше передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 81 ЗК України (1990) землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район рад народних депутатів.

В ч.2 ст. 19 ЗК України (1990) встановлено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не наданні у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Районні державні адміністрації (до розмежування земель державної і комунальної власності) відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) мають право розпоряджатися землями, які не перебувають у власності чи користуванні (землями запасу).

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджує висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, а оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.