Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Мойсюка М.І.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим до Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства агрофірма "Крим" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства агрофірма "Крим" на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, -

Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про стягнення з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" 139074,75 грн., з яких 11455,80 грн. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 8672,82 грн. - фінансові санкції та 118946,13 грн. - заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" на користь Управління пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період січень 2011 р. - лютий 2012 р. в розмірі 11455,80 грн. та заборгованість зі сплати санкцій за рішенням Управління пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим № 1 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 16.01.2004р. в розмірі в розмірі 8672,82 грн., а всього - 20128,62 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, та прийнято в цій частині нову, якою зобов'язано стягнути з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства агрофірма "Крим" на користь Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій у розмірі 118946,13 грн.

Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство агрофірма "Крим" не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та фінансових санкції, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушений строк сплати єдиного внеску, визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

При цьому суд першої інстанції зазначив, що вимога Управління Пенсійного фонду щодо відшкодування витрат на доставку пенсій призначених на пільгових умовах є необґрунтованою, з посиланням на те, що діючим законодавством у сфері пенсійного забезпечення не встановлено такого обов'язку по відшкодуванню підприємствами пільгових пенсій та витрат на їх доставку, призначених відповідно до пункту статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та за списками № 1, 2 без проведення атестації робочих місць.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, Севастопольського апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку, з посиланням на те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України суму, яка покриває витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення".

Даний висновок є правильним, оскільки витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів "а", "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788 (далі Закон № 1788) за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) ).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є юридичною особою та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач має заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) за період з 26.12.2010 по 05.04.2012 у загальній сумі 118946,13 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилалися розрахунки по відшкодуванню фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, які отримано відповідачем, але відшкодувати ці витрати відповідач відмовився.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Таким чином, Підприємства повинні відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, згідно з розрахунку, складеного останнім відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену постановою ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) , що призначені працівникам відповідача відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - без змін, оскільки суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -

Касаційну скаргу Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства агрофірма "Крим" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.