Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Жукова Є. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року у справі № 2а/0470/4919/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт" до про Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року у справі № 2а/0470/4919/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 22.04.2011 року № 0000270720.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 69, 138, 159 Кодексу адміністративного суду України.

З наданих документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач підлягає заміні правонаступником Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промисловий ремонт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Вєнтек" складено акт № 49/08-07-207/36608356 від 11.04.2011 року, яким зафіксовано порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 637 031,20 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 22.04.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0000270720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1637 031,20 грн., з яких основного платежу 1 637 031,20 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Вєнтек" мають реальний характер, а висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов судами першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі-продажу № 24/11 від 24.01.2011 року, укладеного між ТОВ "Вєнтек" та ТОВ "Промремонт" підтверджується наданими доказами, зокрема, платіжними дорученнями № 4602 від 17.03.2011 року, № 4277 від 25.02.2011 року, № 4601 від 17.03.2011 року; накладною № 23 від 28.01.2011 року, накладною № 24 від 31.01.2011 року; податковими накладними від 28.01.2011 року, від 31.01.2011 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Проте, вирішуючи спір щодо правомірності формування податкового кредиту, суди першої та апеляційної інстанцій обмежились посиланням на наявність первинних документів по договору з вищенаведеним контрагентом, не дослідивши при цьому наявності ділової мети та подальшого отримання економічного ефекту за наслідками укладення та виконання спірного договору.

Стверджуючи про те, позивач укладав договори з вказаним контрагентом з господарською метою, а придбаний товар використаний у власній господарській діяльності, суд апеляційної інстанції не зазначив, якими доказами це підтверджується.

Крім того, не спростовано судами першої ті апеляційної інстанцій доводи податкового органу про ненадання платником довіреностей на отримання товару, не встановлено обставин отримання товару та його транспортування з посиланням на допустимі докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити питання можливості фактичного виконання договорів та наявності економічних наслідків їх укладення, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Замінити відповідача правонаступником Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року у справі № 2а/0470/4919/11 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.