Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року у справі № 0870/4674/12 за позовом Дочірнього підприємства "УКР-СЗМА" Закритого акціонерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі № 0870/4674/12 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року апеляційну скаргу ДП "УКР-СЗМА" ЗАТ "Трест "Севзапмонтажавтоматика" задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі № 0870/4674/12 скасовано та прийнято нову про задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0002972305 від 13.12.2011 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 11, 69, 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

З наданих документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач підлягає заміні правонаступником Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ДП "УКР-СЗМА" ЗАТ "Трест "Севзапмонтажавтоматика" з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ВП "Ізоспанта" та ПП "Експо-Груп-08" за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року складено акт від 29.11.2011 року № 410/23-509/30599802, яким зафіксовано порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке призвело до заниження об'єкту оподаткування внаслідок заниження податку на прибуток в 2009-2010 роках на суму 2 599 104,00 грн.

На підставі акта перевірки 13.12.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002972305, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 248 880,00 грн., в тому числі: 2 599 104,00 грн. - за основним платежем, 649 776,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано всіх документів, які б підтверджували здійснення господарських операцій з ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по спірним операціям.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо відсутності реальності виконання спірних операцій позивача з ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08" з посиланням на відповідні первинні документи.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляцій суд обмежився загальними посиланнями на наявність первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення спірних операцій, без аналізу їх змісту та висновку щодо реального виконання договорів.

Разом з тим, суд першої інстанції детально дослідивши надані позивачем докази, встановив їх невідповідність вимогам законодавства.

Не надано судом апеляційної інстанції оцінки доводами місцевого адміністративного суду щодо суперечливості інформації, вказаної документах щодо операцій з передачі трансформатора від ПП "Експо-Груп-08" та його повернення з метою усунення наявних дефектів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, розглянути спір належним чином, дослідивши надані докази, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Замінити відповідача правонаступником Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року у справі № 0870/4674/12 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.