Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Лущин О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісмас-Сервіс" на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі № 826/15644/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісмас-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 року у справі № 826/15644/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.136 ст. 14, ст. ст. 20, 73, 86, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 86 Кодексу адміністративного суду України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вісмас-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро", ТОВ "Сімпаза", ТОВ "Алігус", ТОВ "Дана Плюс" за весь період фінансово-господарських відносин складено акт № 254/22.5.0.9/30300047 від 17.04.2013 року, яковим зафіксовано порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.228, п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 Податкового кодексу України (2755-17) , у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 1 373 101,00 грн.; пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 227 398,00 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем 29.04.2013 року прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0002162250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 373 101,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 379 040,00 грн.;

- № 0002172250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 227 398,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 532 523,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, відносини між позивачем та ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро" мають безтоварний характер, а тому формування платником витрат та податкового кредиту за наслідком вказаних операцій є протиправним.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу положень ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Відмовляючи в позові суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій з ТОВ "Міксагро", ТОВ "Боніт", ТОВ "Галаінтер", ТОВ "ЦС-Таб", ТОВ "Сучасна діагностика", ТОВ "Синтро-Клм", ТОВ "Сагуаро".

Проте, вирішуючи спір щодо правомірності формування витрат та податкового кредиту, суди першої та апеляційної інстанцій не вказали причини відхилення поданих позивачем доказів.

Посилання місцевого адміністративного на протоколи допиту свідків підлягають відхиленню, оскільки не є належним доказом факту відсутності їх наміру створювати підприємство в розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи податкового органу, з яким погодились суди попередній інстанцій щодо відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості не є безумовною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності інших документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити питання фактичного виконання спірних операцій на підставі належного дослідження доказів, наданих сторонами, наявності економічних наслідків їх здійснення, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісмас-Сервіс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі № 826/15644/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.