Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Сумської області від 4 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити допомогу по догляду за дитиною,

У серпні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просила визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати відновити з 1 квітня 2009 року виплату допомоги на дітей одинокій матері та державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2010 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 4 квітня 2012 року скасовано постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2010 року в частині зобов'язання відповідача відновити з 1 квітня 2009 року виплату позивачці допомоги на дітей одинокій матері та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, та у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У березні 2009 року державним соціальним інспектором управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї позивачки, згідно якого ОСОБА_4 проживає разом з батьком обох своїх дітей та веде з ним спільне господарство.

З 1 квітня 2009 року позивачці припинено виплату допомоги на дітей одинокій матері та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відновлення виплати допомоги на дітей одинокій матері та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачка не проживає та не веде спільного господарства з батьком своїх дітей.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині відновлення виплати допомоги на дітей одинокій матері та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка проживає та веде спільне господарство з батьком своїх дітей, а тому не має права на отримання вказаних виплат.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вище наведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи, до того ж не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім-'ям з дітьми" право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 статті 138 цього Кодексу передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відмовляючи у відновленні виплати допомоги на дітей одинокій матері, суд апеляційної інстанції вищенаведених вимог закону не врахував та не з'ясував чи дійсно ОСОБА_4 не є одинокою матір'ю, хто і на якій підставі записаний батьком дітей позивачки в актах цивільного стану громадян про народження, чи у встановленому законом порядку відповідач встановив факт проживання та ведення спільного господарства позивачкою з батьком її дітей. Матеріали справи не містять актів цивільного стану громадян про народження дітей ОСОБА_4

А обгрунтування позову актами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї позивачки не можна визнати належним доказом, оскільки зазначені акти не містять дати їх складання.

Всупереч вимог ст. 79, 86 КАС України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів позивачки та наданих нею доказів на підтвердження статусу одинокої матері та малозабезпеченої сім'ї, крім того, не зазначив норму матеріального права, яка дає відповідачу підстави для припинення призначених соціальних виплат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли суд апеляційної інстанції в порушеннявимог ст. 79, 86, 159 КАС України неповно з'ясував обставини справи, тобто порушив норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а касаційний суд в силу ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судове рішення суду апеляційної інстанції не може залишатися без змін і підлягає скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Сумської області від 4 квітня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.