0870/10721/12 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - 10.12.2014 Прийняття

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "АКТІВ ПРИНТ" звернулось у листопаді 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132214 від 24.10.2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року, у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансового господарських відносин з ТОВ "АРКАДА і К", ПП "СІТАЛ", ТОВ "ЦЕЗІЙ" за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 1688/2214/36575986 від 05.10.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 289 833,00 гривні; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, сплаті до бюджету на загальну суму 287 708,00 гривень.

Позивач заперечував проти висновків податкового органу, викладених у акті перевірки, та надавав до відповідача письмові заперечення, які були залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132214 від 24.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 323 519,50 гривень, у тому числі за основним платежем у сумі 289 833,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 33 686,50 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було отримано видаткові та податкові накладні від контрагентів без мети реального настання правових наслідків, адже матеріалами справи не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ "АКТІВ ПРИНТ" та ТОВ "ЦЕЗІЙ", ПП "СІТАЛ", ТОВ "АРКАДА І К", у зв'язку з чим надані документи не можуть вважатися первинними навіть за наявності всіх формальних реквізитів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Приписи пунктів п. 138.1, 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України регламентують, що включають у себе витрати операційної діяльності, що включається до складу прямих матеріальних витрат та загальновиробничих витрат, з чого складається собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, а пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу визначає, що не включаються до складу витрат, а саме - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для формування валових витрат та податкового кредиту платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "АРКАДА і К", ПП "СІТАЛ", ТОВ "ЦЕЗІЙ", а саме було укладено ряд договорів, перелічених у акті перевірки.

Крім того, судами було зазначено, що в ході перевірки позивача відповідачем враховано висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок від 09.12.2011 року № 951/18-011/37189154, від 29.12.2011 року № 1001/18-011/37189154, № 250/18-011/37189154 від 12.03.2012 року, згідно яких: ТОВ "АРКАДА і К" має стан " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Також було враховано висновки акту від 21.06.2012 року № 2012/22-11695093 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "СІТАЛ", щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.12.2011 року по 30.05.2012 року, який складений з урахуванням матеріалів отриманих від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва та враховано те, що згідно декларацій з податку на прибуток за І квартал 2012 року - півріччя 2012 року наданих ТОВ "ЦЕЗІЙ" до ДПІ - основні засоби на підприємстві відсутні (додаток АМ до декларації не надавався).

Як вбачається з матеріалів справи, всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності позивача, крім частини первинних документів по контрагентам, зокрема, ТОВ "АРКАДА і К" та ПП "СІТАЛ", які були втрачені ТОВ "АКТІВ ПРИНТ" внаслідок пожежі, яка сталася 13.03.2012 року, про що позивачем було повідомлено ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя заявою від 15.06.2012 року.

Наявні в матеріалах справи первинні документи складені у відповідності до вимог податкового законодавства, підтверджують право позивача на включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту у відповідний період, а саме - податкові накладні, видаткові накладні.

Згідно п. 36.1, п. 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність документального підтвердження сплати податку попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту при придбанні товару, оскільки ПК України (2755-17) не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення № 0000132214 від 24.10.2012 року є неправомірним.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АКТІВ ПРИНТ" - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року у справі № 0870/10721/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 року № 0000132214, прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКТІВ ПРИНТ" судовий збір у розмірі 2236,00 гривень.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.