Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,

представника позивача Патон О.О.,

представника прокуратури Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року

у справі № 2а-10602/10/0470

за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" (далі - позивач, ПАТ "ДМКД")

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - третя особа)

за участю прокуратури Дніпропетровської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ПАТ "ДМКД" звернулось у серпні 2010 року до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0002052301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 164 994,00 гривні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питання правомірності включення до складу податкового кредиту в квітні, травні 2010 року суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Щіт-Інвест", ТОВ "Компанія Укрметфлюси", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Днепростандарт ЛТД", що вплинуло на заявлену суму ПДВ до відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2010 року складено акт перевірки від 16.08.2010 року № 5203/125-т/23-40705393043, в якому зазначені порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.7, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0002052301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 164 994,00 гривні.

У зазначеному акті перевірки, відповідачем не заперечується факт отримання позивачем товару від ТОВ "Щіт-Інвест", ТОВ "Компанія Укрметфлюси", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Дніпростандарт ЛТД" у квітні, травні 2010 року сплати податку на додану вартість у складі їх вартості та отримання на підтвердження цього податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що склалася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу варів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену цим підпунктом документами.

Таким чином, судами вірно зазначено, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, виписані на адресу позивача ТОВ "Щіт-Інвест", ТОВ "Компанія Укрметфлюси", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Дніпростандарт ЛТД", складені з усіма необхідними реквізитами, підписані уповноваженими особами, а отже, податкові накладні відповідають вимогам п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На момент проведення перевірки, позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що підтверджується актами перевірки відповідача.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач не має права на податковий кредит на підставі виписаних ТОВ "Щіт-Інвест", ТОВ "Компанія Укрметфлюси", ТОВ "ТК "Східний регіон", ТОВ "Дніпростандарт ЛТД" у квітні, травні 2010 року податкових накладних є помилковими.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого-особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "б", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Судами встановлено, що в даному випадку, позивач, як покупець, виконав свої зобов'язання шляхом сплати податку у складі вартості придбаного у контрагента товару.

Неподання ТОВ "Щіт-Інвест", ТОВ "Компанія Укрметфлюси", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Дніпростандарт ЛТД" податкової звітності за відповідний звітний період, з задекларованою сумою податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ВАТ "ДМКД" тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0002052301/0.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі № 2а-10602/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.