Кабінет Міністрів України та Уряд Російської Федерації, далі - Сторони,

керуючись положеннями Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року (643_006) , Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (643_157) , Договору між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року (643_205) , Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про торговельне судноплавство від 8 лютого 1995 року (643_103) ,

відзначаючи важливе значення Азовського моря та Керченської протоки для економічного розвитку України та Російської Федерації;

бажаючи сприяти розвитку судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці,

визнаючи необхідність вжиття заходів, що сприяють підвищенню безпеки мореплавання в районах інтенсивного судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці, зокрема організації обміну даними автоматичних ідентифікаційних систем,

усвідомлюючи необхідність узгодження дій Сторін у сфері судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці,

домовилися про таке:

Забезпечення безпеки мореплавства в Азовському морі та Керченській протоці (далі - Регіон) здійснюється відповідно до законодавства держав Сторін і цієї Угоди.

Ця Угода не зачіпає зобов'язань Сторін за міжнародними договорами, учасниками яких вони є.

Компетентними органами Сторін, відповідальними за реалізацію цієї Угоди, є:

з Української сторони - Міністерство інфраструктури України;

з Російської сторони - Міністерство транспорту Російської Федерації.

Сторони інформують одна одну письмово дипломатичними каналами про всі зміни, що стосуються компетентних органів.

Національні документи (свідоцтва), що підтверджують відповідність суден та екіпажів національним вимогам у сфері безпеки мореплавства і захисту морського середовища від забруднення з суден для районів плавання в Регіоні, видані однією зі Сторін, визнаються іншою Стороною.

Органи портового контролю (нагляду) Сторін мають право перевіряти судна під державними прапорами Сторін, що знаходяться в портах держав Сторін, на предмет відповідності суден та їх екіпажів зазначеним документам (свідоцтвам).

При виявленні невідповідності суден та їх екіпажів документам, зазначеним в абзаці першому цієї статті, органи портового контролю (нагляду) однієї Сторони мають право вживати заходи до суден іншої Сторони, аж до відмови у видачі дозволу на вихід з порту до усунення виявленої невідповідності. У разі застосування подібних заходів, органи портового контролю (нагляду) однієї Сторони негайно сповіщають компетентні органи іншої Сторони про виявлені невідповідності та вжиті заходи.

Компетентні органи Сторін обміняються відповідними національними правилами, а також невідкладно інформуватимуть одна одну про їх зміни.

З метою моніторингу судноплавства в Регіоні Сторони домовились організувати обмін даними автоматичних ідентифікаційних систем (АІС), визначеними правилом 19 Глави V додатку до Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року, зміненої Протоколом 1978 року та Протоколом 1988 року з поправками.

Питання забезпечення інформаційної безпеки Сторони вирішують відповідно до законодавства держави кожної зі Сторін.

Кожна Сторона забезпечує надання іншій Стороні даних від берегових станцій АІС цієї Сторони в Регіоні. Обмін даними АІС в рамках цієї Угоди здійснюється на безоплатній основі.

Сторони зобов'язуються не передавати третім сторонам дані АІС, отримані в рамках цієї Угоди від іншої Сторони.

Для організації обміну даними АІС компетентні органи Сторін створять спільну робочу групу експертів.

Основним завданням робочої групи експертів є підготовка організаційно-технічних та експлуатаційних пропозицій, пов'язаних з обміном даними АІС і передачею їх компетентним органам Сторін.

Ніщо в цій Угоді не зачіпає питання про розмежування морських просторів між Україною та Російською Федерацією і не завдає шкоди їх позиціям в цьому відношенні.

Спори між Сторонами щодо тлумачення або застосування положень цієї Угоди вирішуються шляхом консультацій або переговорів між ними.

За згодою Сторін до цієї Угоди можуть вноситися зміни, які оформлюються окремими протоколами.

Ця Угода набирає чинності через 30 днів з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

Ця Угода залишається чинною до закінчення 6 місяців з дати отримання однією Стороною дипломатичними каналами письмового повідомлення іншої Сторони про намір припинити дію цієї Угоди.

Вчинено в м. Москва 20 березня 2012 року у двох примірниках, кожний українською та російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.