Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

головуючого: судді Мороза В.Ф.,

суддів: Донця О.Є.,

Логвиненка А.О.

за участю секретаря судового засідання: Головко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року у справі

за позовом ОСОБА_2

до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації",

реєстратора Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" Воронкової Тетяни Дмитрівни,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "НТС",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-575",

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління" ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит"

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій,

ОСОБА_2 звернувся із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" № 1574 від 12.03.2012 про відмову у державній реєстрації прав, щодо перебування об'єкта реєстрації в іпотеці, визнання протиправною бездіяльність реєстратора щодо підготовки документів для видачі ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - виробничу базу за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання підготувати і передати на розгляд виконавчого комітету Сімферопольської міської ради документи для видачі позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно - виробничу базу за адресою: АДРЕСА_1, без посилання на перебування майна в іпотеці.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення реєстратора № 1574 від 12.03.2012 про відмову у державній реєстрації. Визнано протиправною бездіяльність реєстратора щодо підготовки документів для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - виробничу базу за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано реєстратора підготувати і передати на розгляд виконавчого комітету документи для видачі позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно - виробничу базу за адресою: АДРЕСА_1 - без посилання на перебування майна в іпотеці.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 грудня 2011 року реєстратором на підставі рішення суду по справі № 2-5/13719-2003 проведена державна реєстрація прав на нежитлові будівлі - виробничу базу, розташованої у АДРЕСА_1 за ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона -575" (далі - ТОВ "СПМК-575"), згідно витягу від 06.01.2012 серія ССУ № 745281.

Засновниками ТОВ "СПМК-575" є ОСОБА_2, що володіє 95% від загального розміру статутного капіталу та ОСОБА_4, що володіє 5% від загального розміру статутного капіталу.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "СПМК-575" від 03.01.2012 року, ОСОБА_2 виведений зі складу учасників ТОВ "СПМК-575" за власним бажанням з виділенням йому частки у статутному капіталі товариства в розмірі 1 млн. грн. шляхом передачі права власності на нежитлову будівлю виробничої бази по АДРЕСА_1 та на суму 240 тис. грн. будівельними матеріалами.

03.01.2012 складений акт прийму-передачі внеску - нежитлової будівлі.

10.01.2012 ОСОБА_2 звернувся із заявою щодо державної реєстрації права власності до державного реєстратора та надав відповідні документи.

Рішенням реєстратора № 464-339156 від 02.04.2012 року ОСОБА_2 відмовлено у державній реєстрації права власності, мотивуючи свою відмову у здійсненні реєстрації реєстратор здійснив посилання на п.3.4 Тимчасового положення "Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) (далі Положення) та на ту обставину, що нерухоме майно знаходиться в іпотеці, згідно іпотечного договору, засвідченому нотаріально 28.03.2007 (власник -ТОВ "НТС").

Відповідно до п. 1.3 Положення, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" (1878-17) та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пункт 1.4 Положення передбачає, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 148 Цивільного кодексу України та 54 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ (1576-12) учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року № 1952-ІV зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав. Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідно до даного переліку одним з таких правовстановлюючих документів є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 8.1 Положення оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм.

При цьому, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у ОСОБА_2 відсутнє свідоцтво про право власності, а є лише протокол загальних зборів про вихід зі складу засновників та передачу у власність нерухомого майна.

Відповідно до пункту 8.3. Положення підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ.

Таким чином, встановлений порядок, за яким звернення особи до органу місцевого самоврядування передує зверненню органу місцевого самоврядування з дорученням до БТІ про підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи у реєстрації права власності, реєстратор керувався інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме заборони відчуження нежитлової будівлі-виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору.

Тобто на момент вирішення питання про вчинення дій з реєстрації дані відомості вилучені з реєстру не були, а отже реєстратор діяв відповідно до законодавства.

Враховуючи вищезазначене, судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про задоволення позову та зобов'язання реєстратора вчинити дії щодо підготовки документів для видачі позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно без посилання на перебування майна в іпотеці.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та оскарженню не підлягає, крім як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України (2747-15) .