Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці Державної митної служби України

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012

у справі № 2а-11793/08/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост Трейдінг Лтд"

до Запорізької митниці

про визнання недійсними податкових повідомлень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост Трейдінг Лтд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Ост Трейдінг Лтд") звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці (далі по тексту - відповідач, Митниця) про визнання недійсними податкових повідомлень від 02.09.2008 № 50, № 51.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи, за результатами якої складено акт від 23.05.2008 № К-3/8/112000070/002341517.

Перевіркою встановлено методологічну помилку в частині класифікації імпортованих товарів, які задекларовані та випущені у вільний обіг за кодом УКТЗЕД 2520 20 10 00 замість коду УКТЗЕД 3214 10 90 90, що призвело до виникнення у підприємства податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість, сума якого відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) була самостійно визначена Запорізькою митницею.

В акті перевірки зазначено, що позивачем у період з 01.05.2005 по 12.05.2008 здійснювалось митне оформлення гіпсу будівельного SATEN, гіпсу будівельного SIVA за кодом 2520 20 10 00 згідно з УКТЗЕД (ставка мита 2%) на підставі вантажних митних декларацій № 112000002/6/4443 від 19 06 2006, № 112000002/6/5914 від 31/07/2006, у, № 112000002/6/8138137 від 10.10.2006, № 112000002/6/9300 від 17.11 2006, № 112000002/7/4246 від 04.05.2007, № 112000002/7/6220 від 15.06.2007, №112000002/7/8580 від 31.07.2007, № 112000002/7/9904 від 28.08.2007, № 112000002/7/12907 від 25.10.2007, тоді як зазначений товар відповідно до УКТЗЕД повинен відноситися до коду 3214 10 90 90, ставка ввізного мита за яким становить 6,5%.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення від 02.09.2008: № 50, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 459916,27 грн., в тому числі за основним платежем - 435158,45 грн. та штраф - 21757,92 грн.; № 51, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 91383,26 грн., в тому числі за основним платежем - 87031,68 грн., штраф - 4351,58 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції погодився із доводами відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, при ввезенні товарів на митну територію України, відповідач здійснив перевірку митної вартості товарів, що ввозилися, і прийняв без зауважень подані декларації.

За змістом ст. 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (ст. 69 Митного кодексу України).

Аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати перевірки.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Запорізької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .