Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого судді: Мороза В.Ф.

Суддів: Логвиненка А.О.

Донця О.Є

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 про приведення об'єкту самочинного будівництва (реконструкції) до первісного стану,

Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась з адміністративним позовом до відповідача з вимогами знесення самочинно, без належного дозволу та проекту реконструкції встановленої сходової клітини між восьмим та дев'ятим поверхами багатоквартирного будинку за АДРЕСА_1 з облаштуванням комори площею 2,0 кв.м. на 2.5 кв.м..

Позов мотивовано тим, що згідно наданих КП ЖСК "Північний" матеріалів від 10 серпня 2012 року, відповідачем самочинно було встановлено здійснення, без належного дозволу та проекту реконструкції сходової клітини між восьмим та дев'ятим поверхами багатоквартирного будинку за АДРЕСА_1 з облаштуванням комори площею 2,0 кв.м. на 2.5 кв.м., про що відповідачу ОСОБА_2 було вручено відповідний Припис.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2012 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок привести об'єкт самочинного будівництва : реконструйоване місце загального користування, а саме сходову клітину між восьмим та дев'ятим поверхами багатоквартирного будинку за АДРЕСА_1 шляхом демонтування комори площею 2,0 кв.м. на 2,5 кв.м. до попереднього стану згідно до технічної документації, яка зареєстрована Комунальним підприємством "ОМБТІ та РОН"

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України, з огляду на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Прийняте рішення суд мотивував тим, що правовідносини, що виникли між сторонами є цивільно-правовими, мають диспозитивний характер та не відносяться до сфери публічно-правових, не підпадають під визначення справи адміністративної юрисдикції, наведене у статті 3 КАС України.

Не погодившись з ухвалою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому, скаржник зазначив, що суд не мав підстав для закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За змістом пунктів 1, 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України спір за участю суб'єкта владних повноважень, що виникає при виконанні ним у спірних відносинах наданих чинним законодавством владних управлінських функцій є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду за правилами КАС України (2747-15) .

При цьому не зважаючи на те, що завданням адміністративного судочинства, як передбачено статтею 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо, відповідно до вимог частин другої, четвертої статті 50 КАС, суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами в адміністративних справах, якщо таке право на звернення до суду визначено законом.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про цивільно-правовий характер спірних правовідносин та непідвідомчість справи адміністративному суду, оскільки не досліджував та не встановлював обставин щодо того, чи наділений позивач владними управлінськими функціями у спірних відносинах та не з'ясував, чи є він органом, уповноваженим на подання відповідного позову.

Наведене дає підстави для висновку про те, що оскаржувана ухвала прийнята за неповно з'ясованих обставин, що призвело до її прийняття з порушенням норм процесуального права.

За викладеного оскаржуване рішення підлягає скасування відповідно до ст. 227 КАС України, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231, КАС України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.