Угода
між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі попередження розповсюдження хвороби, що спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекції) (укр/рос)
Кабінет Міністрів України та Уряд Російської Федерації, далі - Сторони,
визнаючи, що захворювання, яке спричиняється вірусом імунодефіциту людини (далі - ВІЛ-інфекція), набуло масового поширення в усьому світі і створює загрозу безпеки обох країн, призводить до важких соціально-економічних і демографічних наслідків,
беручи до уваги особливу соціальну значимість проблеми в умовах безвізового режиму між Україною та Росією і активних міграційних процесів,
враховуючи, що програми профілактики ВІЛ-інфекції здійснюються Україною та Росією з урахуванням національних інтересів,
підтверджуючи необхідність застосування своєчасних ефективних заходів комплексної профілактики ВІЛ-інфекції та прийняття узгоджених заходів для забезпечення захисту прав і інтересів населення,
домовились про таке:
Стаття 1
Для цілей цієї Угоди вказані терміни означають:
"ВІЛ-інфекція" - захворювання, що спричиняється вірусом імунодефіциту людини;
"ВІЛ-інфіковані"- особи, які заражені вірусом імунодефіциту людини;
"Держава тимчасового перебування" - держава Сторони, що надає медичні послуги пацієнту, який не є громадянином цієї держави.
Стаття 2
Сторони організують надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД громадянам держав Сторін відповідно до Угоди про надання медичної допомоги громадянам держав-учасників Співдружності Незалежних Держав від 27 березня 1997 року (997_027)
.
Стаття 3
Сторони, які мають повну самостійність щодо вжиття заходів для забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції на територіях своїх держав, координують свої дії у попередженні цього захворювання.
Стаття 4
Сторони вживають заходів для удосконалення епідеміологічного нагляду за поширенням ВІЛ-інфекції на території своїх держав, використовуючи результати досліджень в уразливих групах населення.
Стаття 5
Сторони забезпечують контроль за безпекою медичних маніпуляцій, донорської крові, медичних імунобіологічних препаратів, біологічних рідин, органів та тканин.
Стаття 6
Сторони гарантують громадянами держав Сторін доступний та безкоштовний медичний огляд в державних і муніципальних установах охорони здоров'я своїх держав.
Медичний огляд для виявлення ВІЛ-інфекції здійснюється медичними установами на основі принципів конфіденційності та добровільності, за винятком випадків, передбачених законодавством держав Сторін.
Стаття 7
Уповноважені органи Сторін вживають заходів щодо забезпечення безпеки медичного огляду, як для особи, яку оглядають, так і для особи, що проводить огляд.
Стаття 8
Сторони вживають заходів щодо забезпечення дотримання всіх прав і свобод ВІЛ-інфікованих громадян відповідно до законодавства держав Сторін.
Права і свободи громадян держави та осіб, що проживають у державі тимчасового перебування, у зв'язку з наявністю в них ВІЛ-інфекції можуть бути обмежені тільки законодавством держави, на території якого ВІЛ-інфіковані знаходяться.
Стаття 9
Сторони не вимагають у громадянам держав Сторін пред'явлення сертифіката про відсутність у них ВІЛ-інфекції при в'їзді на територію своєї держави.
Стаття 10
Сторона оперативно інформує іншу Сторону про виявлення на території держави однієї Сторони ВІЛ-інфікованих громадян держави іншої Сторони.
Стаття 11
Сторони вживають необхідних заходів щодо зближення національного законодавства з проблеми ВІЛ-інфекції, а також вчасно інформують одна одну про прийняття нових нормативно-правових актів у цій галузі.
Стаття 12
Сторони сприяють здійсненню регулярних контактів, консультацій і розвитку прямих зв'язків між організаціями, а також реалізації спільних програм, проектів та розробок.
Стаття 13
Сторони надають можливості для проведення спільних наукових досліджень в галузі ВІЛ/СНІДу.
Стаття 14
Сторони організовують підготовку, підвищення кваліфікації кадрів та обмін спеціалістами, що займаються проблемами ВІЛ-інфекції.
Стаття 15
Сторони забезпечують регулярне інформування населення через засоби масової інформації про необхідні заходи профілактики ВІЛ-інфекції.
Стаття 16
Розбіжності та суперечності між Сторонами пов'язані із тлумаченням та застосуванням цієї Угоди, вирішуються шляхом переговорів і консультацій.
Стаття 17
Ця Угода набуває чинності з дати останнього повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур необхідних для набуття нею чинності та діє протягом п'яти років. Її дія автоматично продовжуватиметься на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону, не менш ніж за шість місяців до закінчення чергового п'ятирічного періоду, про свій намір припинити її дію.
Вчинено в м. Київ 28 січня 2003 р. у двох примірниках, кожен українською та російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.
|
За Кабінет Міністрів
України
|
За Уряд
Російської Федерації
|
Соглашение
между Правительством Российской Федерации и Кабинетом Министров Украины о сотрудничестве в области предупреждения распространения заболевания, вызываемого вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ-инфекции)
|
(Киев, 28 января 2003 года)
|
Правительство Российской Федерации и Кабинет Министров Украины, далее именуемые Сторонами,
признавая, что заболевание, вызываемое вирусом иммунодефицита человека (далее - ВИЧ-инфекция), приобрело массовое распространение во всем мире и создает угрозу безопасности двух стран, приводит к тяжелым социально-экономическим и демографическим последствиям,
принимая во внимание особую социальную значимость проблемы в условиях безвизового режима между Россией и Украиной и активных миграционных процессов,
учитывая, что программы профилактики ВИЧ-инфекции осуществляются Россией и Украиной с учетом национальных интересов, подтверждая необходимость применения своевременных эффективных мер комплексной профилактики ВИЧ-инфекции и принятия согласованных мер для обеспечения защиты прав и интересов населения,
согласились о нижеследующем:
Статья 1
Для целей настоящего Соглашения указанные термины означают:
"ВИЧ-инфекция" - заболевание, вызываемое вирусом иммунодефицита человека;
"ВИЧ-инфицированные" - лица, зараженные вирусом иммунодефицита человека;
"Государство временного пребывания" - государство Стороны, предоставляющее медицинские услуги пациенту, не являющемуся гражданином этого государства.
Статья 2
Стороны организуют оказание медицинской помощи ВИЧ-инфицированным и больным СПИДом гражданам государств Сторон в соответствии с Соглашением об оказании медицинской помощи гражданам государств-участников Содружества Независимых Государств от 27 марта 1997 г. (997_027)
.
Статья 3
Стороны, обладая полной самостоятельностью в принятии мер для обеспечения профилактики ВИЧ-инфекции на территориях своих государств, координируют свои действия, направленные на предупреждение этого заболевания.
Статья 4
Стороны принимают меры по совершенствованию эпидемиологического надзора за распространением ВИЧ-инфекции на территориях своих государств с использованием результатов исследований в уязвимых группах населения.
Статья 5
Стороны обеспечивают контроль за безопасностью медицинских манипуляций, донорской крови, медицинских иммунобиологических препаратов, биологических жидкостей, органов и тканей.
Статья 6
Стороны гарантируют гражданам государств Сторон доступное и бесплатное медицинское освидетельствование в государственных и муниципальных организациях здравоохранения своих государств.
Медицинское освидетельствование для выявления ВИЧ-инфекции осуществляется медицинскими организациями на основе принципов конфиденциальности и добровольности, за исключением случаев, предусмотренных законодательством государств Сторон.
Статья 7
Уполномоченные органы Сторон принимают меры по обеспечению безопасности медицинского освидетельствования как для освидетельствуемого, так и для лица, проводящего освидетельствование.
Статья 8
Стороны принимают меры по обеспечению соблюдения всех прав и свобод ВИЧ-инфицированных граждан в соответствии с законодательством своих государств.
Права и свободы граждан государства и лиц, проживающих в государстве временного пребывания, в связи с наличием у них ВИЧ-инфекции могут быть ограничены только законодательством государства, на территории которого ВИЧ-инфицированные находятся.
Статья 9
Стороны не требуют у граждан государств Сторон предъявления сертификата об отсутствии у них ВИЧ-инфекции при въезде на территорию своего государства.
Статья 10
Сторона оперативно информирует другую Сторону о выявлении на территории государства одной Стороны ВИЧ-инфицированных граждан государства другой Стороны.
Статья 11
Стороны принимают необходимые меры к сближению национального законодательства по проблеме ВИЧ-инфекции, а также своевременно информируют друг друга о принятии новых нормативно-правовых актов в этой области.
Статья 12
Стороны способствуют осуществлению регулярных контактов, консультаций и развитию прямых связей между организациями, занимающимися проблемами ВИЧ-инфекции, а также реализации совместных программ, проектов и разработок.
Статья 13
Стороны предоставляют возможности для проведения совместных научных исследований в области ВИЧ/СПИДа.
Статья 14
Стороны организуют подготовку, повышение квалификации кадров и обмен специалистами, занимающимися проблемами ВИЧ-инфекции.
Статья 15
Стороны обеспечивают регулярное информирование населения через средства массовой информации о необходимых мерах профилактики ВИЧ-инфекции.
Статья 16
Разногласия и споры между Сторонами, связанные с толкованием или применением настоящего Соглашения, решаются путем переговоров и консультаций.
Статья 17
Настоящее Соглашение вступает в силу с даты последнего уведомления о выполнении Сторонами внутригосударственных процедур, необходимых для его вступления в силу и действует в течение пяти лет.
Его действие будет автоматически продлеваться на очередные пятилетние периоды, если ни одна из Сторон не уведомит письменно другую Сторону не менее, чем за шесть месяцев до истечения очередного пятилетнего периода о своем намерении прекратить действие настоящего Соглашения.
Совершено в г. Киеве 28 января 2003 г. в двух экземплярах, каждый на русском и украинском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу.
(Подписи)