Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Карася О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року та постанову Господарського суду Львівської області від 22.10.2009 року по справі № 91261/09/9104 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об'єднання "Облсількомунгосп" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У грудні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Облсількомунгосп" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.11.2004 року № 0005722320/0/24374 та № 0005712320/0/29375.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Господарського суду Львівської області від 22.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 453974,15 грн. основного платежу та 482663,89 грн. штрафних(фінансових) санкцій. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 12136,33 грн. основного платежу та 62832,21 грн. штрафних(фінансових) санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005722320/0/24374, яким на підставі п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III (2181-14) ) визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1022707,30 грн., в тому числі: основний платіж в сумі 511353,65 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 511353,65 грн.

Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005712320/0/29375, яким на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) та пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III визначено позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 227056,16 грн., в тому числі: основний платіж в сумі 113528,08 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 113528,08 грн.

Під час проведеної перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем пп. 11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, а саме - підприємством не включено до валових доходів кошти, отримані з державного бюджету, та порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, зокрема, платником включено до валових витрат кошти, не підтверджені первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів стосовно часткового задоволення позову та зазначає наступне.

Так, судами встановлено, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 511353,65 грн. основного платежу було здійснено податковим органом наступним чином. Актом перевірки встановлено, що в порушення пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР підприємством не включено до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815,00 грн., І квартал 2002 року - 32135,00 грн., ІІ квартал 2002 року - 62975,00 грн., III квартал 2002 року - 44640,00 грн. (всього - 183565,00 грн.). Також встановлено, що підприємством в порушення пп. 11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР не включено до валових доходів отримані бюджетні кошти, чим занижено валові доходи за IV квартал 2001 року на 121000,00 грн., за 2002 рік - на 242000,00 грн., за 2003 рік - на 451880,53 грн., І півріччя 2004 року - на 179000,00 грн. (всього - 993880,53 грн.). Всього сума заниження валових доходів, згідно Акту перевірки, складає 1177445,53 грн. Було встановлено також, що в порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР підприємством віднесено до валових витрат у IV кварталі 2001 року витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в сумі 549200,00 грн. Також, Актом перевірки встановлено, що в порушення пп. 8.3.1 п.8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР підприємством безпідставно нараховано амортизацію у IV кварталі 2001 року в сумі 7700,00 грн. Податковий орган визначив підприємству і оподатковуваний прибуток в сумі 511353,65 грн.

Судами також було встановлено, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 113528,08 грн. основного платежу було здійснене податковим органом наступним чином. Актом перевірки встановлено, що в порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту 113704,33 грн. податку на додану вартість. Актом перевірки також було зазначено суму ПДВ 12136,33 грн. по вартості будівельних матеріалів, які використані підприємством в будівництві дошкільного закладу, було включено до складу податкового кредиту по ПДВ при придбанні матеріалів (в період 2001-2003 років). ТОВ Науково-виробниче об'єднання "Облсількомунгосп" до податкового кредиту віднесло суми ПДВ (в період 2001-2003 років) по невірно оформлених податкових накладних на суму 101568,00 грн., які не відповідали вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що позовні вимоги по податку на прибуток підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне. Актом перевірки, згідно кошторисів та планів використання бюджетних коштів, на рахунок УДК у Львівській області № 35218002001123 для ТОВ НВО "Облсількомунгосп" поступало фінансування державного бюджету для придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг. Грошові кошти поступали на бюджетний рахунок підприємства у Відділенні державного казначейства за - кодами по КПВК 2801300 КЕКВ 1170 - "Дослідження і розробки, державні програми", по КЕКВ 1310 "Субсидії та поточні трансферти" відповідно: за IV квартал 2001 року -121000,00 грн., за 2002 рік - 242000,00 грн., за 2003 рік - 451880,53 грн., І півріччя 2004 року -179000,00 грн. Також в Акті перевірки зазначено, що ТОВ НВО "Облсількомунгосп" не включало до валових доходів кошти, отримані з державного бюджету. За отримані бюджетні кошти ТОВ НВО "Облсількомунгосп" придбало будівельні матеріали, вартість яких відносило до складу валових витрат по першій події. Крім того, підприємством здійснювалася реалізація товарно-матеріальних цінностей, придбаних за рахунок коштів державного бюджету.

Судами встановлено, що період з IV кварталу 2001 року по І півріччя 2004 року (період, охоплений перевіркою) діяли Порядок використання коштів Державного бюджету України на фінансування підтримки житлово-комунального господарства у сільській місцевості, Порядок використання кошів Державного бюджету України, передбачених на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості та Порядок використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості (кожен протягом відповідної частини періоду), якими визначався порядок використання бюджетних коштів, передбачених законом про державний бюджет на відповідний рік на фінансування підтримки (розвитку, реформування та розвитку) житлово-комунального (комунального) господарства у сільській місцевості.

Судами також встановлено, що кошти в загальній сумі 993880,53 грн. надійшли ТОВ НВО "Облсількомунгосп" в період з IV кварталу 2001 року по І півріччя 2004 року у відповідності до вищезазначених Порядків, вони є коштами фінансування з державного бюджету України підтримки (розвитку, реформування) житлово-комунального (комунального) господарства у сільській місцевості, ці кошти не носять ознак валового доходу ТОВ НВО "Облсількомунгосп" в розумінні ст. 4 Закону № 334/94-ВР, та не підлягають включенню до об'єкту оподаткування податком на прибуток відповідно до ст. 3 вказаного Закону.

З огляду на вказане, судами було зроблено вірний висновок про те, що операції з надходження на рахунок УДК у Львівській області для ТОВ НВО "Облсількомунгосп" фінансування державного бюджету для придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг на загальну суму 993880,53 грн. не є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Податковий орган не врахував нормативно-правової природи вказаних надходжень і безпідставно включив їх за результатами перевірки до складу оподатковуваного валового доходу ТОВ НВО "Облсількомунгосп".

Стосовно використання вказаних бюджетних коштів, судами встановлено, що вони були використані на придбання будівельних матеріалів, що підтверджується як змістом Акту перевірки, а також і висновком № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А. Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи відсутність факту порушення позивачем положень пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп. 11.3.1, пп. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, що підтверджується матеріалами справи, а також висновком № 4123 судово-економічної експертизи, складеного 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз.

Колегія суддів погоджується також з висновком судів попередніх інстанції стосовно безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій у відповідних сумах згідно пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III, оскільки матеріалами справи підтверджується безпідставність застосування до позивача таких санкцій.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року та постанову Господарського суду Львівської області від 22.10.2009 року по справі № 91261/09/9104 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.