686/23997/13-а Про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товару, та визнання протиправним і скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - 27.11.2014 Прийняття

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В.. Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

24 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" (далі - ТОВ "Торгова група "Інтерпап") пред'явило позов до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/200144/2 від 22 березня 2013 року; визнання протиправним і скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00175 від 22 березня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ТОВ "Торгова група "Інтерпап", посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що між ТОВ "Торгова група "Інтерпап" та Trademore Investments Limied (США) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 19SM від 19 червня 2012 року паперу крейдованого з обох боків в аркушах для друку, без змісту волокон, одержаних механічним способом, без водяних знаків, не гофрований Snow Eagle Gloss.

Виробником товару є компанія Shandong Chenming Paper Holding Ltg (Китай), постачальником товару для компанії Trademore Investments Limied (США) згідно договору від 07 липня 2009 року № ТМ01СN є Central National-Gottesman Europe GMBH (Австрія).

19 березня 2013 року позивачем було заявлено до митного оформлення товар - папір крейдований з обох боків в аркушах для друку, без змісту волокон, одержаних механічним способом, без водяних знаків, не гофрований Snow Eagle Gloss виробництва компанії "Shandong Chenming Paper Holding Ltg" (Китай) та подано митну декларацію № 110100000/2013/207822.

Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни договору, тобто за основним методом, який встановлений у статті 58 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України (4495-17) ) - 50535,57 доларів США, що становить 409930,81 гривень (за курсом валюти 7,993 грн./долар США) вагою 60006,00 кг (середня ціна за один кг - 0,842 доларів США за кг) згідно інвойсу № 130461 від 13 березня 2013 року до контракту № 19SM від 19 червня 2012 року.

В підтвердження заявленої митної вартості декларантом було подано документи:

- картка особи, яка здійснює операції з товарами від 14 березня 2013 року № 100/2012/0006877;

- накладна УМВС від 16 березня 2013 року;

- коносамент (Bill of Lading) від 23 січня 2013 року;

- висновок про вартісні характеристики товару від 19 березня 2013 року;

- рахунок-фактура (інвойс) від 13 березня 2013 року;

- пакувальний лист б/н від 15 січня 2013 року;

- страховий поліс від 16 січня 2013 року, від 25 жовтня 2012 року № 4472;

- зовнішньоекономічний договір від 19 червня 2012 року № 19SM;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 13 березня 2012 року № 130461/1;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей від 11 січня 2012 року;

- сертифікат про походження товару від 11 січня 2013 року;

- екологічна декларація від 13 березня 2013 року;

- експортна ВМД від 07 січня 2013 року.

За результатами розгляду Митницею поданих до митного оформлення документів, у вказаних документах були виявлені розбіжності:

- у наданому позивачем сертифікаті про походження товару від 11 березня 2013 року № ССРІТ124108560 зазначений невідомий інвойс від 11 січня 2013 року № UA12044;

- у митній декларації, що подана до митного оформлення заявлені 2 інвойси від 13 березня 2013 року № 130461.

Відповідачем у зв'язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару:

- виписку з бухгалтерської документації;

- інвойс від 11 січня 2013 року № UA 12044, проформу інвойс;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

20 та 21 березня 2013 року позивач частково надав додаткові документи, а саме:

- бухгалтерську документацію;

- підтвердження замовлення UA 12044 від 06 листопада 2012 (у тексті листа від 11 січня 2013 року);

- комерційний інвойс від Central National Europe від 04 березня 2013 року № 130480;

- комерційна пропозиція від Central National Europe (компанія - посередник) у зовнішньоекономічній операції), яка зазначена у листі підприємства від 20 березня 2013 року № 183-юр (копія якої фактично до митного оформлення надана не була);

- інвойс постачальника для іншого контрагента; митна декларація країни експорту від 07 січня 2013 року та її переклад;

- транспорті документи (документи на сплату доставки вантажу від 15 січня 2013 року № 1501-89 від 06 січня 2013 року б/н);

- лист виробника від 21 березня 2013 року б/н від відправника товару щодо заповнення митної декларації країни експорту.

Також у наданому позивачем рахунку від 13 березня 2013 року № 13046 про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виданому Central National-Gottesman Europe GMBH міститься посилання на контракт від 07 липня 2007 року № ТН01СN, який не надано, окрім того, надано страховий документ від 16 січня 2013 року № 01G 64128/1047/0317, тоді як у наданих документах до митного оформлення наявні інвойси № 130461 від 13 березня 2013 року, виданий Central National-Gottesman Europe GMBH, та № 130461 від 13 березня 2013 року, виданий Trademore Investments Limied.

Оскільки позивачем не подано в повному обсязі всіх необхідних документів, що підтвердили б заявлену ним митну вартість товару, 22 березня 2013 року Дніпропетровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №110000003/2013/200144/2, яким було скориговано митну вартість товару згідно резервного методу визначення митної вартості товару та визначено її на рівні 0,9 доларів США/кг.

22 березня 2013 року було видано позивачеві картку відмови у прийнятті митної декларації, митному випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00175 з причин неможливості використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту), щодо товарів, які імпортуються.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сумніви митного органу щодо заявленої позивачем митної вартості товару небезпідставні, витребування додаткових документів для підтвердження декларантом заявленої митної вартості було обґрунтоване, тому оскільки позивачем не надано в повній мірі всіх документів, що витребовувались митним органом, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/200144/2 від 22 березня 2013 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00175 від 22 березня 2013 року є правомірними.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із зазначеною позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Як вбачається із матеріалів справи митними органами, під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містили розбіжності, а саме: у сертифікаті про походження товару від 11 березня 2013 року № ССРІТ 124108560 зазначений невідомий інвойс від 11 січня 2013 року № UA12044; у митній декларації, що подана до митного оформлення заявлені 2 інвойси від 13 березня 2013 року № 130461.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, позивачем надано не всі витребувані митницею документи.

Оскільки з поданих позивачем на вимогу митного органу документів розбіжності щодо визначення умов поставки неможливо було усунути, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що Дніпропетровською митницею обґрунтовано не застосовано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються заявлений декларантом, а застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів згідно статті 64 МК України.

Метод визначення митної вартості товарів, передбачений ст.ст. 59, 60 Митного кодексу України щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту, який збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього - неможливо було застосувати у зв'язку з відсутністю інформації у митного органу щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості.

Застосувати методи, передбачені ст.ст. 61- 63 Митного кодексу України - методи визначення митної вартості на основі віднімання або додавання - також було неможливо у зв'язку з тим, що відсутні були документально підтверджені дані, які підлягають обчисленню.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку, що сумніви митного органу щодо заявленої позивачем митної вартості товару небезпідставні, витребування додаткових документів для підтвердження декларантом заявленої митної вартості було обґрунтоване, а тому оскільки позивачем не надано в повній мірі всіх документів, що витребовувались митним органом, Дніпропетровська митниця приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/200144/2 від 22 березня 2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00175 від 22 березня 2013 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.