Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та ОСОБА_2 на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - Служба у справах дітей виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука, про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, надання дозволу на приватизацію кімнати, -

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - Служба у справах дітей виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука, про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 15.06.2012 № 576 "Про затвердження протоколу від 14.03.2012 № 7 засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради"; зобов'язання відповідача надати дозвіл на приватизацію кімнати АДРЕСА_1, з видачею свідоцтва про право власності.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення про відмову у приватизації зазначеної кімнати як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства та прийнято за відсутності законних підстав для такої відмови.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.06.2012 № 576 "Про затвердження протоколу від 14.03.2012 № 7 засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради" в частині відмови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в праві на приватизацію кімнати за адресою АДРЕСА_1; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У поданих касаційних скаргах Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області та ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області - скасувати рішення суддів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.06.2012 № 576; ОСОБА_2 - скасувати рішення суддів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на приватизацію кімнати АДРЕСА_1, з видачею свідоцтва про право власності.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення виконавчого комітету м. Кременчука від 24.02.2000 № 1956/4 позивач одержала обмінний ордер № 21 на жиле приміщення - ізольовану кімнату № 24 у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1.

Даний ордер був виданий на ім'я позивача та її сім'ю у складі 2-х осіб: чоловік - ОСОБА_5, донька - ОСОБА_3 На підставі вищезазначеного ордера позивач та її сім'я вселилися у надане жиле приміщення та зареєструвалися в ньому 29.02.2000.

У серпні 2001 року чоловік позивачки знявся з реєстрації за вказаною адресою, з 13.09.2004 у кімнаті зареєстрований її син - ОСОБА_4

Зазначений гуртожиток перебуває у комунальній власності та знаходиться на балансі КГЖЕП "Крюківське".

03 лютого 2012 позивач звернулась до КГЖЕП "Крюківське" із заявою про передачу їй та її дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у власність вказаної кімнати шляхом приватизації, надавши при цьому визначений законодавством перелік документів.

Протоколом засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі Кременчуцької міської ради від 14.03.2012 № 7, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.06.2012 № 576, позивачу відмовлено у прийнятті рішення щодо приватизації кімнати у зв'язку з відсутністю підстав для такої приватизації, а саме: виявлені ознаки фіктивності обмінного Ордеру № 21 позивачки, а також виявлено факт наявності житла для проживання громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (діти позивачки) та ОСОБА_2 (позивачка).

Вважаючи зазначену відмову незаконною, позивач звернулась до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності відмови міської ради у наданні дозволу на приватизацію кімнати за відсутності передбачених законодавством підстав для такої відмови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на приватизацію зазначеної кімнати, суди виходили з того, що повноважень щодо надання дозволів на приватизацію є дискреційними повноваженнями державного органу та входять до виключної компетенції міської ради.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" його дія поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій в частині необґрунтованості посилання відповідача в якості підстави для відмови у наданні дозволу на приватизацію кімнати на наявність у позивача іншого власного житла, а саме: квартири чоловіка, яка отримана останнім за договором дарування, оскільки за змістом статті 57 Сімейного кодексу отримана за договором дарування нерухомість не є сумісним майном подружжя.

Також, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій в частині необґрунтованості посилання відповідача в якості підстави для відмови у наданні дозволу на приватизацію кімнати на наявність ознак фіктивності обмінного ордеру № 21, на підставі якого позивачка разом з сім'єю проживала у гуртожитку, оскільки зазначений обмінний ордер № 21в судовому порядку недійсним не визнався, обвинувальний вирок суду за фактом підробки такого ордеру не виносився.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційних скарг висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційні скарги Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та ОСОБА_2 відхилити, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.