Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

Публічне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов від 11.09.2012 № 30 та № 31.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень відповідача як таких, що прийняті на підставі хибних висновків про порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.05.2012 позивачем подано до Інспекції Декларацію про готовність об'єкту (комплекс зберігання зерна) до експлуатації.

В липні 2012 року комісією Теофіпольського районного сектору Управління Держтехногенбезпеки у Хмельницькій області проведено планову перевірку території, будівель, приміщень та споруд зазначеного комплексу, за результатами якої складено акт від 11.07.2012 № 380.

Перевіркою встановлено низку порушень, у тому числі, протипожежної безпеки, а саме: на об'єкті не встановлено засобів захисту будівель і споруд від блискавки та не обладнано протипожежну сигналізацію. Також, виявлено відсутність на об'єкті журналу ведення авторського нагляду.

Про вказані порушення посадовими особами Держтехногенбезпеки у Хмельницькій області листом від 20.07.2012 № 25/7/1855 повідомлено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області.

На підставі протоколів про правопорушення від 29.08.2012 № 00391 та № 00392, відповідачем прийняті постанови від 11.09.2012 № 30 та № 31, яким до позивача за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності в частині не забезпечення на об'єкті будівництва авторського нагляду та в частині подання декларації про готовність об'єкту до експлуатації з недостовірними даними застосовані штрафні санкції у розмірі 49590,00 грн. та 99180,00 грн. відповідно.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності оскаржуваних постанов як таких, що прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, за наявності фактів вчинення позивачем порушень у сфері містобудівної діяльності.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини десятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Як убачається з матеріалів справи, під час перевірки позивача відповідачем встановлено факт наведення позивачем у декларації про готовність об'єкту (комплекс зберігання зерна) до експлуатації недостовірних даних. Зокрема, всупереч задекларованим даним, на об'єкті не встановлено засоби захисту будівель і споруд від блискавки та не обладнані протипожежні сигналізації. Також, виявлено відсутність на об'єкті журналу ведення авторського нагляду.

Колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо відсутності факту порушення правил протипожежної безпеки на об'єкті з мотивів наявності в матеріалах справи Актів здачі-прийняття робіт та Акта прийняття в експлуатацію протипожежних засобів.

Так, декларація про готовність об'єкта до експлуатації подана позивачем відповідачу 31.05.2012. При цьому, Акти здачі-прийняття робіт та Акт прийняття в експлуатацію датовані серпнем та вереснем 2012 року відповідно. Тобто, роботи з встановлення засобів протипожежного захисту виконані після подання позивачем декларації.

За таких обставин, зважаючи на факт подання позивачем декларації із зазначенням недостовірних відомостей, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності постанови від 11.08.2012 № 31.

Так само, колегія суддів погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності постанови від 11.08.2012 № 30.

Так, відповідно до статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

Згідно з пунктом 1.1 ДБН А.2.2-4-2003 "Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд" авторський нагляд проектних організацій за будівництвом об'єктів будівництва незалежно від форм власності замовника (інвестора) повинен здійснюватися протягом всього періоду будівництва у цілях забезпечення відповідності технологічних, архітектурно-будівельних та інших технічних рішень об'єктів будівництва.

Пунктом 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903 (903-2007-п) , встановлено, що авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

Виходячи із аналізу наведених положень, колегія суддів зазначає, що забезпечення здійснення авторського нагляду на об'єкті будівництва належить до обов'язків замовника.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень зазначено, що згідно з поясненнями свідка ОСОБА_2 (з яким як стверджував позивач було укладено договір на ведення авторського нагляду), авторський нагляд на об'єкті ним не здійснювався, оскільки позивач не надав йому підписаний примірник договору на ведення авторського нагляду та не сплатив кошти за такий нагляд. Інших доказів ведення на зазначеному об'єкті авторського нагляду позивачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи викладене, зважаючи на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваних постанов як таких, що прийняті, у тому числі, за наявності фактів вчинення позивачем порушень у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів погоджується із позицією судів щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.