Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Винокурова К.С.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості,

В березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, в якому (з врахуванням уточнень) просив: визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати, грошового утримання, вихідної допомоги ОСОБА_4 з 01.12.2006 р. до 17.12.2010 р. з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці суддів"; зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України на погашення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_4 за період з 01.12.2006 р. до 17.12.2010 р. в розмірі 139692,95 грн., грошового утримання судді, який відпрацював більше 20 років, в сумі 131125,64 грн. та вихідної допомоги в сумі 79596,00 грн.; стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України заборгованість по заробітній платі, грошовому утриманню та вихідній допомозі за період з 01.12.2006 р. по 17.12.2010 р. на користь ОСОБА_4 в розмірі заробітної плати - 139692,95 грн., грошового утримання - 131125,64 грн., вихідної допомоги - 79596,00 грн., з яких необхідно здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі; стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нараховану, але не виплачену йому заробітну плату у розмірі 54371,26 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд.

Відповідачі (Міністерство фінансів України та Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області) в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які вони просили залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 до грудня 2010 року працював суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992 р. заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок; розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу; посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 р. умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.06.2005 р. та 03.09.2005 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 (514-2005-п) "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абзацом 2 пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 р. становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 "Про оплату праці суддів" (865-2005-п) , якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) повинна була набрати чинності з 01.01.2006 р.

Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінет Міністрів України 21.12.2005 р. прийняв постанову № 1243 (1243-2005-п) "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів", якою було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) ), у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн. та передбачено, що в подальшому при підвищені мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою від 31.12.2005 р. № 1310 (1310-2005-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) " внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) та, зокрема, доповнено останню пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) , встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01.09.2005 р. Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007 р. визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 р. постанову Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007 р. в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р., визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21.12.2005 р. № 1243 (1243-2005-п) в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) " від 31.12.2005 р. № 1310 (1310-2005-п) та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) .

Проте, Вищий адміністративний суд України, переглядаючи вказані рішення, у постанові від 13.04.2011 р. № К-37929/09 скасував останні та відмовив в задоволенні позову, зазначивши, що оскільки встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) відбулося до моменту набрання нею чинності, адже вказана постанова в редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 (1310-2005-п) введена в дію не була, то відповідно відсутні й підстави для висновку про те, що оскаржувані постанови звужують існуючі гарантії незалежності суддів, суперечать Закону України "Про статус суддів" (2862-12) та прийняті не в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Також цією постановою не скасовувались і не змінювались, а навпаки встановлювались надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначався порядок преміювання тощо.

Такі висновки узгоджуються й з позицією колегії суддів у даній справі.

До того ж, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008 р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 р. постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 (1243-2005-п) визнавалася незаконною лише в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, але не в частині заборони здійснення його перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати, грошового утримання, вихідної допомоги ОСОБА_4 з 01.12.2006 р. до 17.12.2010 р. з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці суддів"; зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України на погашення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_4 за період з 01.12.2006 р. до 17.12.2010 р. в розмірі 139692,95 грн., грошового утримання судді, який відпрацював більше 20 років, в сумі 131125,64 грн. та вихідної допомоги в сумі 79596,00 грн.; стягнення з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України заборгованості по заробітній платі, грошовому утриманню та вихідній допомозі за період з 01.12.2006 р. по 17.12.2010 р. на користь ОСОБА_4 в розмірі заробітної плати - 139692,95 грн., грошового утримання - 131125,64 грн., вихідної допомоги - 79596,00 грн., з яких необхідно здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Що ж до позовної вимоги про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати у розмірі 54371,26 грн., то судова колегія також погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позову у вказаній частині, оскільки вказані вимоги обґрунтовано розбіжностями між сумами нарахувань по довідці, виданій ТУ ДСА в Запорізькій області, за період з грудня 2006 року по грудень 2010 року та даними розрахункових листків (табуляграм), проте, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, дані розрахункових листків формуються по обліковому періоду і, крім нарахувань за поточний місяць, включають у себе нарахування, зроблені у поточному місяці за наступні місяці тощо.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011 р. - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.