Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф.,

Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_7,

представника відповідача Дутки-Гефко Х.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року

у справі № 2а-2087/12/0970

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі ФОП ОСОБА_5) звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2012 року №№ 0000821792, 0000831792, 0000841792.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 04 липня 2012 року №№ 0000821792, 0000831792, 0000841792.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 червня 2012 року відповідачем складено акт № 3888/172/НОМЕР_3 (далі акт перевірки), згідно якого встановлені порушення позивачем:

- пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, пункту 177.10 статті 177 розділу IV Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) );

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26 грудня 1992 року, статті 13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян ("Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю"), затвердженої наказом ДПА України від 21 квітня 1993 року № 12 (z0064-93) , пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статтю 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Розділу IV ПК України (2755-17) ;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 184.7 статті 184, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.11 статті 201 ПК України;

- пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44 ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2012 року № 0000831792, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 364 347,00 грн., в тому числі за основним платежем на 364 346 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 грн.; № 0000841792, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 506 грн.; № 0000821792, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 510 грн.

У судовому процесі встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка проведена податковим органом на виконання постанови старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Івано-Франківській області Винника Ю.Г. від 14 травня 2012 року, винесеної у межах кримінальної справи.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 статті 86 ПК України).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2012 року №№ 0000821792, 0000831792, 0000841792, була проведена на підставі постанови слідчого від 14 травня 2012 року, винесеної в ході розслідування кримінального провадження, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, у провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, станом на 04 липня 2012 року під час розгляду справи не надано, податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 23 грудня 2014 у справі за позовом ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.