Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 р.

у справі № 1570/2339/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Альянс-12"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Альянс-12" (далі - позивач, ТОВ "Буд-Альянс-12") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0000741505 та № 0000751505.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 19.12.2011 р. № 0000741505 та № 0000751505.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2011 р. посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відповідно до пунктів 75.1, 75.2 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та згідно наказу від 29.11.2011 р. № 1981 було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Буд-Альянс-12" з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість в 2011 році, за результатами якої складено акт від 09.12.2011 р. № 5497/15-1 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України, підпункту 14.8 пункту 14 Наказу ДПА України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість по рядку 24 Декларації в жовтні 2011 року на 599 343 грн. та занижено податок на додану вартість у загальній сумі 55 485 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0000741505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 69 356 грн., з яких 55 485 грн. - за основним платежем, 13 871 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000751505, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 599 343 грн.

За результатами апеляційного оскарження позивачем спірних рішень до ДПС в Одеській області, рішенням податкового органу від 20.02.2012 р. № 2057/10/10-2007 податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0000741505 було скасоване в частині 7 272 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в решті залишене без змін та збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 12 172 грн.

Рішенням ДПС України від 26.03.2012 р. № 5385/6/10-2115 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін, з урахуванням рішення ДПС в Одеській області від 20.02.2012 р. № 2057/10/10-2007.

Факту винесення відповідачем інших податкових повідомлень-рішень після прийняття рішення ДПС в Одеській області від 20.02.2012 р. № 2057/10/10-2007 не встановлено.

Як вбачається з акту перевірки № 5497/15-1 від 09.12.2011 р., підставою для визначення позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючого про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року податку на додану вартість на суму 660 000 грн. на підставі податкової накладної ВАТ "Одесаобленерго" № 1318а від 03.06.2008 р.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно положень статті 5, статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач з урахуванням 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит мав право включити до складу податкового кредиту поточного періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах, за умови використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій та при підтверджені сплати (нарахування) податку на додану вартість постачальником належним чином складеними податковими накладними.

При цьому це право позивача не залежить від того, чи виписана "запізнена" податкова накладна у періоді, що перевіряється податковим органом, або ж у періоді, що вже був перевірений.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ВАТ "Одесаобленерго" та за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 р. у справі № 1570/2339/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.