Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р.

у справі № 2а-6793/12/2070

за позовом Державного підприємства "Завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2012 року Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (далі - позивач, ДП "Завод "Електроважмаш") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 р. № 0000240040.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 29.05.2012 р. № 0000240040.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20.04.2012 р. по 15.05.2012 р., на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року від 19.04.2012 р. № 9020312430 з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 04.05.2012 р. № 9023718447, за результатами якої складено акт від 15.05.2012 р. № 110/40-028/00213121 та встановлено порушення позивачем вимог абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за березень 2012 року на 375 044 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 р. № 0000240040, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 375 044 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Як слідує з акта перевірки № 110/40-028/00213121 від 15.05.2012 р., перевіряючим встановлено порушення позивачем наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 (z1490-11) "Про затвердження форм та Порядку подання податкової звітності з податку на додану вартість" щодо відображення результатів перевірок у формі податкової декларації з податку на додану вартість по рядку 21.3 зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в рядку 24 Декларації з податку на додану вартість позивач за березень 2012 року зазначив, що залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, становить 1 372 507 грн.

Частина зазначеної суми формувалася з податкового кредиту попередніх податкових періодів, зокрема червня 2010 року.

В акті перевірки відповідач посилався на те, що ДП "Завод "Електроважмаш" було завищено суму рядка 24 декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року в розмірі 375 044 грн., у зв'язку з тим, що до цього рядка було включене від'ємне значення за попередній податковий період, а саме червень 2010 року, в розмірі 375 044 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був складений акт № 3102/40-028/00213121 від 19.08.2010 р. за результатами документальної камеральної перевірки ДП "Завод "Електроважмаш" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року на рахунок платника у банку зменшено суму від'ємного значення за червень 2010 року в розмірі 2 278 952 грн.

Частина даної суми в подальших податкових періодах заявлялась до бюджетних відшкодувань, а залишок включався в подальші податкові періоди, як від'ємне значення попередніх податкових періодів.

Частина суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, а саме 375 044 грн., яка відображається в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, входить до складу від'ємного значення попередніх податкових періодів в декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі акту № 1157/40-028/00213121 від 22.04.2011 року, складеного податковим органом за результатами позапланової виїзної перевірки позивача за січень 2011 року, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000820840 від 08.07.2011 р. та № 0000350840 від 22.04.2011 р. про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 659 401 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 р. по справі № 2а-13025/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 р., позов ДП "Завод "Електроважмаш" задоволено: податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі ВПП у м. Харкові № 0000350840 від 22.04.2011 р. про зменшення ДП "Завод "Електроважмаш" суми від'ємного значення в розмірі 659 401 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 164 850 грн., № 0000360840 від 22.04.2011 р. про зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 662 986 грн., № 0000820840 від 08.07.2011 р. про зменшення суми від'ємного значення в розмірі 659 401 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн., № 0000830840 від 08.07.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн. - скасовані.

З огляду на викладене, податковий орган приймав оскаржуване повідомлення-рішення з урахуванням акту перевірки № 1157/40-028/00213121 від 22.04.2011 р., на підставі якого винесені податкові повідомлення рішення № 0000820840 від 08.07.2011 р. та № 0000350840 від 22.04.2011 р., сума яких була неузгодженою відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

Пунктом 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 12.12.2010 р. № 985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735 (z1440-10) , визначено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому, сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

З огляду на те, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких було винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0000240040 від 29.05.2012 р., на час його винесення оскаржувались у суді, відповідач зобов'язаний був вивести грошове зобов'язання в розмірі 375 044 грн. з реєстру податкових повідомлень-рішень.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, при поданні декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року позивач правомірно включив до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду 375 044 грн., а тому висновки відповідача про порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є неправомірними та безпідставними.

Також, відповідно до пункту 2 Розділу 1 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (z1490-11) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 р. за № 1490/20228, подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Так, згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення пункту 4.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 12.12.2010 р. № 985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735 (z1440-10) , неодноразово в різних податкових періодах зменшував даний залишок від'ємного значення в розмірі 375 044 грн., а саме: - актом № 2149/40-028/00213121 від 04.11.2011 р.; - актом № 2252/40-028/00213121 від 07.12.2011 р.; - актом № 5/40-028/00213121 від 06.01.2012 р.; - актом № 82/40-028/00213121 від 06.02.2012 р.; - актом № 19/40-028/00213121 від 07.03.2012 р.; - актом № 25/40-028/00213121 від 09.04.2012 р.

Відповідачем при складанні акту камеральної перевірки № 110/40-028/00213121 від 15.05.2012 р. не було здійснено жодних розрахунків суми від'ємного значення по податку на додану вартість, для визначення розміру такого від'ємного значення, що увійшло до податкової декларації за березень 2012 року.

З урахуванням зазначеного та виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р. у справі № 2а-6793/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.