Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р.

у справі № 2а-6796/12/2070

за позовом публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель" (далі - позивач, ПАТ "Завод "Південкабель") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), в якому просило суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 р. № 0000250040.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 р. в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 30.05.2012 р. № 0000250040; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 р.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23.04.2012 р. по 18.05.2012 р., на підставі направлень від 23.04.2012 р. № 110, № 111, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 20.04.2012 р. № 102, посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Завод "Південкабель" з питань законності та достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 4 050 391 грн. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 5 268 328 грн., яке виникло за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., за результатами якої складено акт від 18.05.2012 р. № 127/40-028/00214534 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 9 881 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 30.05.2012 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000250040, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 881 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 127/40-028/00214534 від 18.05.2012 р. підставами зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували висновки перевіряючих про неправомірність корегування позивачем податкових зобов'язань у лютому 2012 року по податковій накладній за серпень 2008 року, яка була надана контрагенту ТОВ "Південкабельінвест", посилаючись при цьому на порушення терміну, який перевищує строки давності (1095 днів), які зазначені у статті 102 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України не передбачено корегування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача товарів і послуг у випадку зміни призначення платежу, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (продавець) та ТОВ "Південкабельінвест" (покупець) укладено договір на поставку кабельно-провідникової продукції від 01.09.2006 р. № 169.

На виконання зазначеного договору ТОВ "Південкабельінсвест", відповідно до платіжного доручення № 116 від 12.08.2008 р., здійснило перерахунок коштів на користь позивача в сумі 59 287,55 грн. Позивачем було виписано податкову накладну № 12204 від 12.08.2008 р., яка була видана контрагенту.

Листом від 14.02.2012 р. ПАТ "Завод "Південкабель" повідомило ТОВ "Південкабельінвест" про неможливість здійснення відвантаження продукції ПКМ-Н1 57х4,49х3,52 (S+228/34 мм2) по передплатному рахунку № 15671 від 11.08.2008 р. відповідно до платіжного доручення № 116 від 12.08.2008 р. у зв'язку з відсутністю виробничої можливості. Передплата буде повернута до 29.02.2012 р.

Відповідно до листа від 28.02.2012 р. № 16 ТОВ "Південкабельінвест" просив ПАТ "Завод "Південкабель" суму передплати за продукцію ПКМ-Н1 57х4,49х3,52 (S+228/34 мм2), яка підлягає поверненню ТОВ "Південкабельінвест", перераховану по передплатному рахунку № 15671 від 11.08.2008 р. відповідно до платіжного доручення № 116 від 12.08.2008 р. на суму 59 287 в тому числі податок на додану вартість, зарахувати в оплату відвантаження за рахунком-накладною № 00570 від 23.02.2012 р. на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відбулося припинення зобов'язання зарахуванням, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідачем у акті перевірки вказано, що завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість мало місце саме у лютому 2012 року. Тобто спір стосується господарських операцій та відносин, які виникли у лютому 2012 року, що обумовлює застосування до них положень Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З урахуванням цього у позивача виникло право на зменшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість саме у лютому 2012 року, що ним і було зроблене.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на порушенні позивачем пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, згідно з якою заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що дана норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах та не порушена позивачем.

По-перше, за податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом даного спору, підлягає зменшенню сума від'ємного значення податку на додану вартість, а не сума відшкодування податку на додану вартість. Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, а отже посилання відповідача на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість у лютому 2012 року, є безпідставними.

По-друге, пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулює строки давнини у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування. Тобто, для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку. Податковий кодекс України (2755-17) не містить норм, які б обмежували у часі обов'язок продавця відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість у разі повернення ним передплати за товари (роботи). Тому висновки відповідача про порушення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

У зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в діях суду першої інстанції вбачається порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. у справі № 2а-6796/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.