Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Іваненко Я.Л.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (далі - КП "Аульський водовід") до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області (далі - Управління) про скасування рішення,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року,

У серпні 2012 року КП "Аульський водовід" звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з врахуванням доповнень, просив: визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 24 липня 2012 року № 210 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління від 24 липня 2012 року № 210 про накладення на КП "Аульський водовід" штрафу в розмірі 14728 грн 31 коп.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що рішенням Управління від 24 липня 2012 року № 210 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, за період з 1 червня 2009 року по 1 червня 2012 року, яким виявлено порушення частини третьої статті 7, частин 5, 6, 13 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і донараховано єдиного соціального внеску у розмірі 37,87 % в сумі 35538 грн 24 коп., у розмірі 33, 2 % на суму 264 грн 96 коп., у розмірі 3,6 % в сумі 141 грн 84 коп. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 14728 грн 31 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні зобов'язання виникли у позивача після 30 червня 2011 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2011 року у справі № 26/5005/8240/2011), тому дія мораторію на виконання зобов'язань не розповсюджувалась.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство КП "Аульський водовід" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VII (далі - Закон № 2464-VII) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VII визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із частиною одинадцятою статті 25 даного Закону територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ (2343-12) ) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсними кредиторами, відповідно до цього Закону, є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно із частиною четвертою статті 12 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд першої інстанції вказує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2012 року також порушено провадження у справі про банкрутство позивача.

Таким чином, вирішуючи спір, суди не встановили чи було введено мораторій на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, що має істотне значення для вирішення спору.

Поряд з цим, згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що відносно КП "Аульський водовід" провадження у справах про його банкрутство порушувалось неодноразово, проте, в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судами не надано належної оцінки даному документу.

Крім того, оскаржуваним рішенням Управління від 24 липня 2012 року № 210 донараховано єдиний внесок та штрафні санкції за період з 1 червня 2009 року по 1 червня 2012 року, проте, судами не досліджено та не надано належної оцінки постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/9678/12, згідно з якою до позивача вже застосовувались санкції за період з лютого 2010 року по грудень 2010 року та вказаним в розрахунку штрафних санкцій періодам, які містяться в матеріалах справи.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.