Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року,

23 жовтня 2013 року управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області звернулося в суд з даним позовом.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розмірі 22 316,20 грн. за період з 01 жовтня 2012 року по 31 липня 2013 року. Стягнуто з ОСОБА_1 1720,50 судового збору в дохід держави.

Відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить ці судові рішення скасувати і постановити нове - про відмову в позові.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що на підставі поданих ОСОБА_1 заяв, декларацій про доходи та майновий стан їй було призначено державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї за періоди: з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року та з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2013 року. Виплата допомоги була здійснена з 1 жовтня 2012 року по 31 липня 2013 року в сумі 22316,20 грн.

14 червня 2013 року управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області зробило запит у ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Калуш, Калуського, Галицького, Долинського, Рогатинського та Рожнятівського районів, яке повідомило позивача листом від 26 червня 2013 року № 1910 про те, що за ОСОБА_2 (чоловік відповідача) зареєстровано більше одного автомобіля.

Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області надіслало ОСОБА_1 повідомлення від 5 липня 2013 року № 57-05-19/2760/08 та від 5 вересня 2013 року № 05-07-19/3631/08 про зобов'язання повернути надмірно виплачені кошти в розмірі 22316,20 грн. Відповідач добровільно не повернула до бюджету зазначені кошти.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 у поданих нею заявах про призначення соціальної допомоги та у деклараціях про доходи та майновий стан сім'ї не вказала про перебування у власності її чоловіка автомобілів, тобто подала недостовірні дані про майновий стан сім'ї, що призвело до безпідставної виплати відповідачу бюджетних коштів.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 1 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III (1768-14) ) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1768-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї, зокрема, до органу праці та соціального захисту населення за місцем його проживання.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом № 1768-III (1768-14) , визначено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 24 лютого 2003 року № 250 (250-2003-п) (далі - Порядок).

Відповідно до положень абзацу п'ятого пункту 10 Порядку, що кореспондуються з положеннями абзацу четвертого частини першої статті 7 Закону № 1768-III, соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Згідно з положеннями абзаців сьомого та дев'ятого пункту 10 Порядку, що кореспондуються з положеннями абзацу третього частини другої статті 7 Закону № 1768-III, за наявності обставин, передбачених в абзацах другому - шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом праці та соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років).

Пунктом 28 Порядку передбачено, що якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення:

визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї;

повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення;

у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті;

у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку

В запереченнях на позов (а.с.20) відповідач зазначала, що на час заповнення декларації про доходи та майновий стан сім'ї не проживала разом з чоловіком, дані про відсутність автомобілів записала в декларацію зі слів чоловіка.

Крім цього, в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що в неї не було умислу на подання недостовірних відомостей з метою незаконного отримання соціальної допомоги, оскільки вона є багатодітною матір'ю, на її утриманні та вихованні перебуває троє неповнолітніх дітей, тому відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1768-III має право на отримання допомоги навіть за наявності обставин, передбачених у частині першій статті 7 Закону № 1768-III. Вказує, що приховувати факт перебування у власності автомобілів було недоцільно з її боку.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що неповідомлення ОСОБА_1 про наявність зареєстрованих на ім'я її чоловіка автомобілів призвело до неправомірної виплати їй бюджетних коштів, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є помилковим.

Судам необхідно встановити, чи перебували фактично у власності малозабезпеченої сім'ї автомобілі марок ВАЗ 21093 ЗНГ та УАЗ 469Б в період з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року.

Відповідно до положень частини четвертої статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст. 159 КАС України, висновки судів є передчасними, а тому їх правильність не може бути перевірена судом касаційної інстанції і оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а допущені порушення призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 220, 227, 230 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.