Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року

у справі № 820/13523/13-а

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - позивач, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів)

до приватної фірми "Орнатус" (далі - відповідач-1, ПФ "Орнатус")

та публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - відповідач-2, ПАТ "Укрсоцбанк"

про зобов'язання вчинити певні дії, -

Позивач звернувся у вересні 2007 року до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" та ПФ "Орнатус" суму заборгованості по 33 податковим векселям на загальну суму 996 653,39 гривні, що були видані при імпорті товарів на митну територію України в липні 2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, позов задоволено частково: стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" суму заборгованості по 33 податковим векселям, що були видані при імпорті товарів на митну територію України в липні 2007 року, на загальну суму 996 653,39 гривні. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом було допущена заміна позивача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, яку в свою чергу було замінено на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів. Крім того, була допущена заміна відповідача - акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.01.2007 року на податковий облік СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було взято платника податків - ПФ "Орнатус", що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 17.01.2007 року № 1124.

У липні 2007 року ПФ "Орнатус" при імпорті на митну територію України товарів, відповідно до приписів п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" було надано органам митного контролю 33 податкові векселі по податку на додану вартість на загальну суму 996 653,39 гривні. Зазначені векселі авальовані Харківською обласною філією АКБ "Укрсоцбанк".

ПФ "Орнатус" 14.08.2007 року було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2007 року, яка була прийнята позивачем та проведена за даними картки особового рахунку відповідача з податку на додану вартість. З додатку до зазначеної декларації встановлено, що значення рядка 6 було сформовано ПФ "Орнатус" за рахунок зобов'язань по зазначеним податковим векселям на загальну суму 13 160 702,00 гривні, у тому числі 996 653,39 гривні оспорюваних векселів.

Вказана декларація прийнята позивачем без зауважень стосовно правильності визначення як податкових зобов'язань у загальному розмірі 13 160 702,00 гривні, так і податкового кредиту на загальну суму 64 698 299,00 гривень, що підтверджується копією податкової декларації, у якій відсутня відмітка податкового органу про виявлення порушень (помилок) за результатами камеральної перевірки.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у Митному режимі імпорту або реімпорту.

Згідно з пп. 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Пунктом 3 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 року (1104-97-п) , зазначено, що зобов'язання по сплаті податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.

Відповідно до п. 1.16. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Відповідно до абз.1 п. 11.5. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Положеннями п. 11.5. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом. Зокрема, якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата. Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

За приписами абз.5 п. 19 "Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 року (1104-97-п) , платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, протягом липня 2007 року ПФ "Орнатус" при імпорті товарів на митну територію України надав органам митного контролю податкові векселі у кількості 33 штуки на загальну суму 996 653,39 гривні. По всім 33 спірним податковим векселям строк сплати наступає до закінчення терміну подачі податкової декларації. Отже, судами вірно зазначено, що відповідач-2, ПФ "Орнатус", повинен був сплатити визначену суму по таких векселях до бюджету. Незважаючи на сплив терміну сплати податкових зобов'язань по вказаних податкових векселях, ПФ "Орнатус" не було направлено платіжних документів на сплату сум податку на додану вартість за виданими векселями.

Також, судами вірно зазначено, що обов'язковою умовою використання платником такого способу погашення зобов'язань за векселем, як залік бюджетного відшкодування, є підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування. В картці особового рахунку якого обліковується сума бюджетного відшкодування, яка до настання дати визначеної у полі "Термін платежу за податковим векселем", йому не відшкодована або не включена до висновку на проведення бюджетного відшкодування, в будь-який день до настання терміну платежу за векселем може подати до податкового органу заяву довільної форми про намір зарахувати в рахунок оплати податкового векселя суму.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні векселі ПФ "Орнатус" не були погашені за рахунок бюджетного відшкодування у строк, протягом якого видавалися спірні податкові векселі, а підприємство не має підтверджену податковим органом в установленому порядку суму бюджетного відшкодування для кожного податкового векселя.

За приписами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при імпорті товарів на митну територію України банк-аваліст зобов'язаний оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк, оскільки аваль - це вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем.

Отже, у разі відсутності дій платника податку щодо перерахування коштів до бюджету на погашення податкових векселів або неподання заяви про залік суми бюджетного відшкодування, відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року № 1104 (1104-97-п) , банк - аваліст зобов'язаний оплатити податковий вексель, оскільки аваль-це вексельне поручительство, за яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з урахуванням факту непогашення ПФ "Орнатус" податкових векселів, ПАТ "Укрсоцбанк", яким були авальовані такі податкові векселі, несе відповідальність за своєчасну оплату вищезазначених податкових векселів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, погашення вказаних вище векселів здійснено не було.

Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України передбачено прямий обов'язок банку-авалісту оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у передбачені строки.

Враховуючи, що обов'язок ПФ "Орнатус" по оплаті (погашенні) податкових векселів, наданих ним органу митного контролю, не виконаний, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у ПАТ "Укрсоцбанк" обов'язку оплатити податкові векселя.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що існують підстави для закриття провадження по справі, то суд касаційної інстанції зазначає, що колегія судів вже давала оцінку вказаному питанню в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 820/13523/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.