2а-3/11/2702 Про скасування наказів, внесення змін у накази та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України грошового забезпечення - 27.08.2012 Прийняття

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18.02.2011 адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної Академії Внутрішніх справ, Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про скасування наказів, внесення змін у накази та стягнення грошового забезпечення - задоволено частково.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі на користь ОСОБА_2 заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 2221,72 з проведенням розрахунку індексації на ден виплати.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі судовий збір у розмірі 51 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18.02.2011 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно та не повно булі дослідженні доказі і встановлені обставини у справі, а також постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2.

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України та Управління МВС України у м. Севастополі у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишати у силі постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 лютого 2011 року.

Представник третього відповідача - Національна академія внутрішніх справ був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, але представив до суду письмове заперечення та просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишати без задоволення.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четверною статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справі.

При викладених обставинах, враховуючи те, що всі відповідачі викликались в судове засідання, але не всі з'явились, суд вважає можливим розглянути справу за участю присутніх осіб, які беруть участь у справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування наказу Міністра внутрішніх справ України за № 168 о/с від 06.04.2004 року та наказу УМВС України у м. Севастополі № 50 о/с від 07.04.2004 року у частині його увільнення від займаної посади, про стягнення як недотриману суму грошового забезпечення за період з 01.04.2004 року по 05.12.2005 року у розмірі 95 358 гривень та суму індексації грошового утримання за цей період у розмірі 957 гривень 91 коп., стягнення компенсації втрати частини грошового забезпечення за цей період у розмірі 86 811 гривень 27 коп., компенсації щодо затримки та невиплати індексації грошового забезпечення за цей період у розмірі 1 044 гривень 21 коп., про зобов'язання Національна академія внутрішніх справ внесення змін до приказу № 101о/с від 01.07.2007 року щодо призначення позивача на штатну посаду в СМП МВС України в Косово в 2004 році відповідно до діючого законодавства та зобов'язання Управління МВС України у м. Севастополі зробити відповідний запис у грошовому атестаті за № 64 від 27.07.2004 року щодо права на отримання додаткових видів грошового забезпечення станом на 24.06.2004 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 99 КАС України (в редакції 2004 року), позивачем пропущений строк звернення до суду у частині скасування наказів про увільнення Міністра внутрішніх справ України за № 168 о/с від 06.04.2004 року та наказу УМВС України у м. Севастополі № 50 о/с від 07.04.2004 року та відсутні поважні підстави для поновлення цього строку.

Щодо недотримання суми грошового забезпечення під час перебування у складі миротворчого персоналу, тобто встановлених додаткових видів грошового забезпечення таких, як надбавка за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань 50 %; надбавка за безперервну службу у розмірі 70%; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15 %; щомісячна відсоткова доплата суми пенсії; щомісячна премія 33,3 %, то суд першої інстанції визначив ці доплаті, як виді грошового забезпечення непостійного характеру, а тому, відповідно до роз'яснення МВС України № 15/3-1733 від 14 серпня 2002 року у позивача не може бути збережено право на щомісячне отримання цих додаткових видів забезпечення, а також й тому ці доплати не ввійшли до запису у грошовий атестат № 64 від 27.07.2004 року.

Щодо вимог позивача, відносно недотриманих сум грошового забезпечення за інші періоді протягом часу с 1 квітня 2004 по 5 грудня 2005 року, а також про виплату сум матеріальної допомоги та про виплату сум вихідної допомоги, то суд першої інстанції відмовив у задоволені цих вимог, без посилань на норми чинного законодавства.

При розгляді апеляційної скарги, позивачем були уточнені апеляційні вимоги, а саме позивач відмовився від скасування наказу Міністра внутрішніх справ України за № 168 о/с від 06.04.2004 року та наказу УМВС України у м. Севастополі № 50 о/с від 07.04.2004 року. На задоволені інших залишених вимог позивач наполягав.

Судова колегія, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказів МВС України за № 168 о/с від 06.04.2004 року, УМВС України у м. Севастополі № 50 о/с від 07.04.2004 року -позивач с 6.04.2004 року по 24.06.2004 року знаходився у розпорядженні УМВС України в м. Севастополі, за виключенням періоду з 30.04.2004 по 29.05.2004 року коли позивач знаходився у черговий відпустці, а відповідно до діючого положень про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України від 29.07.1991 року до строку перебування у розпорядженні не зараховуються періоди знаходження працівників ОВС у чергових відпустках.

З 24.06.2004 року по 08.07.2005 року, відповідно до наказів МВС України за № 334 о/с від 25.06.2004 року та наказу НАВС України №101 о/с від 01.07.2004 року, позивач був переміщений по службі до Спеціального миротворчого центру Національної академії внутрішніх справ та відряджений в Косово для подальшого проходження служби у складі миротворчого персоналу.

З 08.07.2005 року по 05.12.2005 року, відповідно до наказу УМВС в м. Севастополі за № 89 о/с від 07.07.2005 року, повивач знаходився у розпорядженні УМВС України в м. Севастополі, а з 5.12.2005 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за віком.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не правильно були застосовані норми матеріально права, а саме ухвалюючи постанову суд першої інстанції керувався роз'ясненнями МВС України № 15/3-1733 від 14 серпня 2002 року, тобто не нормами закону, а документом, що має рекомендаційний характер, щодо виконання законів.

При цьому, суд не взяв до уваги положення норм законів, які безпосередньо регулюють відношення у сфері забезпечення грошовим утриманням працівників органів внутрішніх справ», а саме Указ Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового, і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» за № 926/96 від 04.10.1996 року (926/96) , наказ МВС України «Про затвердження інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу» за № 1236 від 01.11.2003 року, Указ Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» за № 370 від 24.04.2003 року (370/2003) , Постанову КМУ «Про фінансове забезпечення діяльності миротворчого персоналу України у складі Місії ООН у справах тимчасової адміністрації в Косово, Союзна Республіка Югославія» за № 1653 від 08.11.2000 року (1653-2000-п) та Постанову КМУ «Про затвердження Порядку матеріально-технічного і фінансового забезпечення миротворчого контингенту та персоналу України, який бере участь у міжнародних миротворчих операціях» за № 963 від 11.07.2002 року (963-2002-п) та положення інструкцій та методичних рекомендацій, щодо виконання зазначених нормативних актів.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового, і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» за № 926/96 від 04.10.1996 року (926/96) право встановлення грошового забезпечення своїм заступникам було надано керівникам відповідних органів внутрішніх справ, в межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів.

Також відповідно по п.3 наказу МВС України «Про затвердження інструкції про порядок застосування нормативно-правих актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу» за № 1236 від 01.11.2003 року, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить в його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання, наказ про зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат, тощо.

Судової колегією встановлено, що начальником УМВС в м. Севастополі були видані наказі за № 29 від 20.02.2004 року, за № 83 від 14.06.2004 року та № 158 від 11.11.2005 року, згідно яких в межах асигнувань, позивачу буді встановлені наступні щомісячні додаткові виді грошового забезпечення: як надбавка за особливі умові служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань; надбавка за безперервну службу; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень; щомісячна відсоткова доплата суми пенсії; щомісячна премія - які, згідно аналізу діючого, на той період, законодавства, є виді грошового забезпечення постійного характеру.

У відповідності до п. 6 Указу Президента України за № 926/96 від 04.10.1996 року (926/96) , передбачено, що умови оплати праці, передбачені цим Указом, поширюються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які перебувають у розпорядженні органів внутрішніх справ. Тобто, згідно даному положенню, за позивачем, на період знаходження його в розпорядженні, повинні буті збереженні всі, встановленні відповідними наказами, щомісячні додаткові виді грошового забезпечення.

Про постійний характер зазначених додаткових видів грошового забезпечення свідчить, аналіз діючого законодавства, про умови призначення та виплату цих видів доплат, а саме положення наказу МВС України за № 1236 від 01.11.2003 року, Указу Президента України за № 926/96 від 04.10.1996 року (926/96) , Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» за № 370 від 24.04.2003 року (370/2003) , а також положення інструкцій та методичних рекомендацій, щодо виконання зазначених наказів.

Згідно положенням статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати винагороди. Які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення

Також, про постійний характер вказаних видів грошового забезпечення, свідчить і урахування цих доплат при призначенні пенсії, згідно висновку спеціальної комісії УМВС України в м. Севастополі від 10.11.2005 року про встановлення посадового складу, надбавок та доплат для призначення пенсії полковнику міліції ОСОБА_2, затвердженого начальником УМВС.

Таким чином, судова колегія, прийшла до висновку, що зазначені спірні видиі грошового забезпечення, а саме надбавка за особливі умові служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань; надбавка за безперервну службу; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень; щомісячна відсоткова доплата суми пенсії; щомісячна премія - носять постійний характер та враховуються при обчисленні пенсії та інколи їх розмір може змінюватись в залежності від фінансування.

Отже, суд першої інстанції безпідставно, посилаючись на прийняття додаткових видів грошового забезпечення, як не постійних, не прийняв до уваги, висновки судово-економічний експертизі № 317 від 16.08.2010 року, як доказ обґрунтування вимог позивача та підтвердження заявлених сум недоплати грошового забезпечення за період с 1.04.2004 по 05.12.2005 року.

Крім того, невірним є висновок суду першої інстанції, щодо законності не внесення Управлінням МВС України у м. Севастополі до запису у грошовому атестаті за № 64 від 27.07.2004 року, відповідних спірних додаткових видів грошового забезпечення, як не постійного характеру, при службовому переміщенні позивача.

Щодо періоду з 24.06.2004 по 08.07.2005 року, тобто період перебування позивача в Косово при проходженні служби у складі миротворчого персоналу, то відповідно до Постанови КМУ «Про фінансове забезпечення діяльності миротворчого персоналу України у складі Місії ООН у справах тимчасової адміністрації в Косово, Союзна Республіка Югославія» за № 1653 від 08.11.2000 року (1653-2000-п) та Постанові КМУ «Про затвердження Порядку матеріально-технічного і фінансового забезпечення миротворчого контингенту та персоналу України, який бере участь у міжнародних миротворчих операціях»за № 963 від 11.07.2002 року (963-2002-п) за особами, що входять до складу миротворчих контингентів та персоналу України, зберігаються виплати в національної валюті в розмірі 100 відсотків окладу за військове (спеціальне) звання, посадового окладу або середньої заробітної платі за останнім місцем служби чи роботи, надбавки за вислугу років, інших додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру.

Таким чином, судова колегія вважає, що згідно з цим положенням законодавства, за позивачем, при його переміщенні по службі та протягом знаходження у складі миротворчого персоналу в Косово, повинні буті збереженні всі додаткові виді грошового забезпечення, які булі встановленні відповідними наказами, згідно закону, на дату 24.06.2004 року.

Відповідно до наказу УМВС України в м. Севастополі за № 89 о/с від 07.07.2005 позивач був зарахований у розпорядження УМВС України в м. Севастополі з 08.07.2005 року. Однак, згідно наказу за № 158 о/с від 11.11.2005 року, позивачу, який знаходився у розпорядженні УМВС України в м. Севастополі, додаткові виді грошового забезпечення булі встановленні тільки с 10.11.2005 року, що на думку судовий колегії, суперечить пункту п. 13 наказу МВС України за № 1236 від 01.11.2003 року.

Положеннями у п. 13 наказу МВС України за № 1236 від 01.11.2003 року, передбачено, що грошове забезпечення, належне особам рядового і начальницького складу, але своєчасно не виплачене їм або виплачене не повністю, виплачується за весь період, протягом якого особі рядового і начальницького складу мали на нього права, тобто відповідно до п. 6 цього ж наказу МВС, позивачу повинні булі буті призначені додаткові виді грошового забезпечення з 08.07.2005 року, з моменту зарахування у розпорядження УМВС України в м. Севастополі.

Відносно вимог позивача, щодо до виплати матеріальної допомоги, то відповідно до п. 46 наказу МВС України за № 1236 від 01.11.2003 року, матеріальна допомога виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення на рік, а також така виплата матеріальної допомоги передбачена пунктом 2 Указу Президента за № 926/96 від 04.10.1996 (926/96) року.

Відповідно до наказів УМВС України за № 83 о/с від 14.06.2004 та за № 158 від 11.11.2005 року, а також згідно висновку спеціальної комісії УМВС від 10.11.2005. затвердженого начальником УМВС, місячне грошове забезпечення позивача складається у розмірі 4960 гривень 24 коп.

Судовою колегією встановлено, що згідно даних особової картки позивача на грошове забезпечення, як основного фінансового документа працівника органів внутрішніх справ, передбачена законом матеріальна допомога позивачу не була виплачена за 2003 рік та 2005 рік, а за 2004 рік була виплачена не в повному обсязі у розмірі 991 гривень 50 коп., тобто за три роки загальна сума недовиплаченої позивачу матеріальної допомоги складає 13 889 гривень 22 коп.

Таким чином, судом першої інстанції було безпідставне відмовлено в задоволені вимог позивача, щодо не до виплати матеріальної допомоги за 2003, 2004, 2005 рік.

Відносно вимог позивача, щодо доплати вихідної допомоги, то статей 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової службі, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільнені із служби за вислугою строку служби, за віком, станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік службі.

Також відповідно до пункту 92 наказу МВС України за № 1236 від 01.11.2003 року особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі службі.

Згідно матеріалів справі позивач проходів службу в органах внутрішніх справ з 30 листопада 1981 року по 05 грудня 2005 року, що складає повних 24 календарних років та був звільнений за віком, при цьому як вже було судом встановлено сума місячне грошове забезпечення позивача складається у розмірі 4960 гривень 24 коп.

Таким чином, сума, передбаченої законом вихідний допомоги позивача, складає 59 522 гривень 22 коп. ( 2480,12 (50 % від сумі місячного грошового забезпечення) гривень х 24 повних календарних років службі позивача у органах внутрішніх справ).

Згідно ж роздруківки розрахунково-платіжної відомості, яка міститься у матеріалах справі позивачу була сплачена вихідна грошова допомога при звільненні з органах внутрішніх справ у розмірі 50 601 гривня 12 коп., тобто недовиплачена сума вихідної грошової допомоги складає 8921 гривню 11 коп.

Згідно встановлених обставин по справі, судова колегія, вважає, що позивач на законних підставах має право за всі додаткові види грошового забезпечення такі, як надбавка за особливі умові служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань; надбавка за безперервну службу; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень; щомісячна відсоткова доплата суми пенсії; щомісячна премія, які булі встановлені позивачу відповідними наказами керівництва та в подальшому не булі скасовані або обмежені у розмірі, що підтверджується відсутністю відповідних наказів.

Право позивача на зазначені додаткові виді грошового забезпечення з 01.04.2004 року також підтверджується висновком спеціальної комісії УМВС від 10.11.2005 року у відношенні позивача, затверджене начальником УМВС та заключенню про призначення позивачу пенсії від 17 січня 2006 року.

Тому, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення недотриманої суми грошового забезпечення за період з 01 квітня 2004 року по 05 грудня 2005 року повністю законними та підтвердженими розрахунками та висновком судово-економічної експертизі за № 317 від 16.08.2010 року, яка була проведена у рамках судового процесу Севастопольським відділком Харьковського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса і яку судова колегія вважає доказам по справі.

Щодо вимог позивача відносно стягнення недотриманої суми індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини грошового забезпечення при порушені термінів його сплати позивачу за період с 1.04.2004 року по 05.12.2005 року, то судова колегія, вважає дані вимоги підлягають задоволенню.

Тому як, на підставі статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зазначене право позивача передбачено у пункті 3 Постанові КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» за № 159 від 21.02.2001 року (159-2001-п) .

Розрахунки позивача недотриманої сумі індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини грошового забезпечення при порушені термінів його сплати позивачу за період с 1.04.2004 року по 05.12.2005 року, підтверджуються висновком судово-економічної експертизі за № 317 від 16.08.2010 року.

Підлягають задоволенню і вимоги позивача, щодо зобов'язання Управління МВС України у м. Севастополі зробити відповідний запис у грошовому атестаті за № 64 від 27.07.2007 року на прізвище позивача, відносно його права на отримання додаткових видів грошового забезпечення, які йому булі встановлені станом на 24.06.2004 року.

Згідно положенням у п. 114 наказу МВС України за № 1236 від 01.11.2003 року, при переміщеннях, переведеннях, а також звільненнях осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового забезпечення, дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи у грошовому атестаті.

Відповідно до наказу МВС України за № 334 о/с від 25.06.2004 року та наказу НАВС за № 101 о/с від 01.07.2004 року відбулось переміщення позивача по службі, однак при цьому, порушуючи зазначені положення законодавства, Управління МВС України у м. Севастополі не внесло до грошового атестату записи щодо всіх додаткових видів грошового забезпечення, які булі встановлені позивачу наказом УМВС України в м. Севастополі за № 83 о/с від 14.06.2004 року.

Таким чином, позивач при переміщенні до нового місця служби незаконно був позбавлений права на отримання відповідних додаткових видів грошового забезпечення, які згідно наказу НАВС за № 101о/с від 01.04.2004 року та норм діючого законодавства, повинні були зберігатися за позивачем у 100 відсотковому обсязі.

Встановлено, що позивач за новим місцем службі, у Спеціальному миротворчому центру Національної академії внутрішніх справ, за період з 24.06.2004 року по 08.07.2005 року не отримував наступні виді грошового забезпечення - надбавку за особливі умові служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань; надбавку за безперервну службу не повному обсязі; надбавку за роботу в умовах режимних обмежень; щомісячну відсоткову доплату суми пенсії; щомісячну премію.

Щодо вимог позивача, про визнання п. 74 МВС України «Про затвердження інструкції про порядок застосування нормативно-правих актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу» за № 1236 від 01.11.2003 року, він є таким, що не відповідає п. 6 Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового, і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» за № 926/96 від 04.10.1996 року (926/96) , який є правовим актом виший юридичної сили.

Проте судова колегія зазначає, що відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України питання, щодо відповідності положення одного нормативного акта до положення іншого нормативного акта, які не є нормативно-правовими актами індивідуальної дії, не може буті вирішено в межах юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини 1 статті 198, п.4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18.02.2011 по справі №2а-3/11/2702 скасувати.

Прийняти нове рішення по справі.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі на користь ОСОБА_2 суму недотриманого грошового забезпечення за загальний період з 1.04.2004 по 05.12.2005 року у загальному розмірі 50 376 гривень 24 коп. (з яких 27442,91 гривня сума недотриманих щомісячного грошового забезпечення за періоди з 1.04.2004 року по 24.06.2004 року та 09.07.2005 року по 05.05.12.2005 року; 13889,22 гривні сума недотриманий одноразовий щорічної грошової допомоги за 2003, 2004, 2005 роки; 8921,76 гривень сума недотриманий вихідний грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ та виході на пенсію; 122,35 гривень сума не дотриманий індексації грошового утримання за періоди з 1.04.2004 року по 24.06.2004 року та 09.07.2005 року по 05.05.12.2005 року).

Стягнути з Національної академії внутрішніх справ на користь ОСОБА_2 суму недотриманого грошового забезпечення за період з 25.06.2004 по 08.07.2005 року у загальному розмірі 45 946 гривень 50 коп. (з яких 45104,11 гривень сума недотриманих щомісячного грошового забезпечення за період з 25.06.2004 по 08.07.2005 року та 842,39 гривень сума не дотриманий індексації грошового утримання за загальний період з 25.06.2004 по 08.07.2005 року).

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі та Національну академію внутрішніх справ, провести розрахунки та сплатити ОСОБА_2 компенсацію щодо втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням термінів його сплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»№2050-III від 19.10.2000 року.

Визнати незаконним наказ Управління МВС України в м. Севастополі за № 158 о/с від 11.11.2005, в частині виплати додаткових видів грошового забезпечення починаючі з дати 10.11.2005 року, та визнати законною дату на виплату ОСОБА_2 додаткових видів грошового забезпечення починаючі з дати 08.07.2005 року.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі зробити відповідний запис у грошовий атестат за № 64 від 27.07.2204 року на прізвище ОСОБА_2, щодо права на отримання всіх додаткових видів грошового забезпечення встановлених станом на 24 червня 2004 року по посаді заступника начальника управління -начальника ВРП УМВС України у м. Севастополі.

Стягнути з Міністерства Внутрішніх Справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі та Національної академії внутрішніх справ, пропорційно, на користь ОСОБА_2 судові витраті у розмірі 651 грн. 00 коп. та витрати сплачені за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 3151 грн. 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.