Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,

представника відповідача Мірошниченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року

у справі № 2а-11748/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Обі Україна Франчайзинговий Центр" (далі - ТОВ "Обі Україна Франчайзинговий Центр")

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Обі Україна Франчайзинговий Центр" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 року № 0157331511 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на суму 4 907 737,00 гривень.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року, позов задоволено .

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, за результатами якої складено акт від 07.11.2011 року № 21/15-11/34348166, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), зокрема, до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року, позивачем включено від'ємне значення об'єкта оподаткування, що отримане за результатами діяльності у 2010 році.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 року № 0157331511, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37 989 583,00 гривні.

Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року на суму 4 906 737,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) - розділ III цього Кодексу застосовується, зокрема, під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р.

За змістом п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Приписами пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) встановлено, що п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно зі ст. 139 ПК України передбачені витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, перелік яких є вичерпним та не містить поняття "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновку відповідача про те, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Разом з тим, судами вірно зауважено, що у листі від 10.11.2011 р. № 04-39/10-1160 (v1160450-11) Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики зазначено, що пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, тобто, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Так, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року. В подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу зазначених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано склад об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу викладених в акті перевірки та правомірності скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі № 2а-11748/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.