Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Ланченко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2008 року по справі № 2а-10396/08/1570 за позовом Виробничо-комерційного підприємства "ГАББА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання неправомірними дій та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Виробничо-комерційне підприємство "ГАББА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання неправомірними дій та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.08.2008 року № 0002502370 на суму 4080,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 28.07.2008 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведено перевірку позивача, за результатами якої встановлено порушення п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) та прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість доводів відповідача про наявність порушень позивачем вимог п.1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР за відсутності доказів здійснення позивачем розрахункових операцій.

Разом з тим, такі висновки судів є помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в залі гральних автоматів позивача надавалися послуги у сфері грального бізнесу на гральних автоматах. Гральні автомати підключені до електромережі та обладнані купюроприймачами, але не обладнані пристроями, що запам'ятовують (фіскальною пам'яттю), тобто гральні автомати в автоматичному режимі не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг у сфері грального бізнесу.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до пункту 1 статті 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Стаття 2 Закону № 265/95-ВР визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (121-2001-п) (далі - постанова № 121) встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, а саме: при використанні гральних автоматів - такий термін визначено 31.12.2006 року.

Таким чином, з 01.01.2007 року у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виник обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Наведений висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12.12.2011 року по справі № 21-341а11 за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Солекс".

Водночас, згідно положень статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Абзацом 2 пункту 2 Постанови № 121 (121-2001-п) на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 року № 430 (v0430225-08) "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій", до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Зазначене свідчить, що станом на 1 липня 2008 року держава виконала свій обов'язок щодо правового врегулювання та технічного забезпечення переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності гральні автомати. Отже, з цієї дати суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати у своїй діяльності гральні автомати, оснащені комп'ютерно-касовою системою "Фіскал" і не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливість застосування цієї системи.

Зважаючи на те, що перевірка застосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій була проведена 28.07.2008, тобто після дати включення комп'ютерно-касової системи "Фіскал" до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення ним порядку використання реєстраторів розрахункових операцій під час надання послуг у сфері грального бізнесу було законним.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року та постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2008 року по даній справі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2008 року по справі № 2а-10396/08/1570.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу повернути до суду першої інстанції.

постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.