Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Головчук С.В., Мойсюка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністра оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністра оборони України, командира військової частини А 4623, третя особа Державне казначейство України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,

У серпні 2012 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправними та скасувати наказ Міністра оборони України № 597 від 26 липня 2012 року та наказ командира військової частини А 4623 № 159 від 1 серпня 2012 року в частині звільнення її з військової служби на підставі п. "е" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність); поновити її на посаді помічника командира - начальника фінансово-економічної служби військової частини А 4623; зобов'язати командира військової частини А 4623 нарахувати і виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України № 597 від 26 липня 2012 року в частині звільнення ОСОБА_4 з військової служби у запас на підставі п. "е" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (через службову невідповідність), визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини А 4623 № 159 від 1 серпня 2012 року в частині звільнення ОСОБА_4 з військової служби та виключення її зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з 1 серпня 2012 року; поновлено позивачку на посаді помічника командира-начальника фінансово-економічної служби військової частини А 4623 та зобов'язано командира військової частини А 4623 нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 1 серпня 2012 року по 21 травня 2013 року в сумі 32849 грн. 10 коп. Постанову суду в частині поновлення позивачки на публічній службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3403 грн. 40 коп. допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка проходила службу в Збройних Силах України за контрактом, останній з яких укладено 22 листопада 2011 року до досягнення позивачкою граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 17 серпня 2014 року. На час звільнення ОСОБА_4 обіймала посаду помічника командира полку - начальника фінансово-економічної служби військової частини А 4623.

Наказом Міністра оборони України № 387 від 7 червня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" на помічника командира полку - начальника фінансово-економічної служби військової частини А 4623 капітана ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність. Так, позивачку було звільнено у зв'язку з тим, що вона неналежно виконувала службові обов'язки, що виразилось у нездійсненні реєстрації та обліку рішень і виконавчих листів суду та непереданні їх юрисконсульту, невжитті необхідних заходів для оскарження отриманих документів у встановленому законом порядку, ненаданні відповідної інформації для відображення у звітах претензійно-позовної роботи, поданні до фінансово-продовольчого органу Повітряних Сил Збройних Сил України заявки на отримання грошових коштів з неправдивими відомостями.

Вказаний наказ виконано шляхом видачі наказу Міністром оборони України № 597 від 26 липня 2012 року, яким позивачку звільнено з військової служби за п. "е" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність) та шляхом видачі наказу командиром військової частини А 4623 № № 159 від 1 серпня 2012 року, яким капітана ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за п. "е" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність) з 1 серпня 2012 року, виключено зі списків частини та всіх видів забезпечення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року (справа № 2а-5733/12/1370), яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу Міністра оборони України № 387 від 7 червня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині накладення на помічника командира - начальника фінансово - економічної служби військової частини А 4623 ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки наказ Міністра оборони України № 387 від 7 червня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", на підставі якого позивачку було звільнено, скасований в частині накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, то накази Міністра оборони України № 597 від 26 липня 2012 року та командира військової частини А 4623 № 159 від 1 серпня 2012 року підлягають скасуванню як такі, що були прийняті на підставі наказу Міністра оборони України № 387 від 7 червня 2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до п. 228 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року (1153/2008) , звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється, зокрема, у разі застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Враховуючи вищенаведені норми законів, а також те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу Міністра оборони України № 387 від 7 червня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" щодо накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність, на підставі якого були видані оскаржувані накази Міністра оборони України та командира військової частини А 4623 № 159, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про скасування вказаних наказів, поновлення ОСОБА_4 на раніше займаній посаді та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити їй грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Міністра оборони України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.