Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу закасаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року

у справі № 0816/2371/2012 (2а/321 /4/2013)

за позовом ОСОБА_2

до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області

третя особа: ОСОБА_4,

про визнання незаконним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, в якому просила визнати незаконним і та скасувати Рішення виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 29 листопада 2012 року № 313; зобов'язати відповідача Виконавчий комітет Михайлівської селищної ради прийняти рішення, яке б вирішувало земельний спір за правилами, встановленими статтями 159- 161 ЗК України та з обов'язковим додержанням статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", пунктів 3.8* та 3.25* Державних будівельних норм "Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень".

Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач порушив норми статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", пунктів 3.8* та 3.25* Державних будівельних норм "Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень", так як оскаржуване рішення не відповідає указаним ДБН.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено наступні обставини. Згідно з свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Михайлівської селищної ради від 15 листопада 1987 року, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно з актом про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію домоволодіння АДРЕСА_1 від 22 жовтня 1987 року, будівництво розпочато в 1968 році та закінчено в 1987 році, житлова площа будинку складає 34,50 кв. м, корисна площа будинку - 4,10 кв. м, зовнішні лінійні розмірі в плані основної частини будинку складають 7,30x9,35 м.

Відповідно до свідоцтва на забудову садиби від 03 березня 1968 року, забудовнику ОСОБА_2 виділена земельна ділянка під забудову житлового будинку та надвірних споруд, строк початку - 1968 рік та закінчення будівництва - 1969 рік.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Михайлівською державною нотаріальною конторою від 09 квітня 1993 року, третя особа є власником житлового будинку АДРЕСА_2

П. 3 Рішення Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 06 жовтня 2011 року № 30, вирішено, зокрема, встановити межу між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Постановою Михайлівського районного суду запорізької області від 15 лютого 2012 року адміністративний позов прокурора Михайлівського району Запорізької області до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про скасування рішення Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 06 жовтня 2011 року № 30 задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 3 рішення Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 06 жовтня 2011 року № 30 "Про заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_2.".

Згідно з протоколом № 4 засідання комісії по вирішенню земельних спорів від 02 листопада 2012 року, вирішено: враховуючи той факт, що земельно-кадастрова документація на ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 та 188 відсутні, комісія вважає, що межа між цими домоволодіннями повинна бути встановлена так, як вона існує на цей час, по фактичному використанню землі. Рекомендовано ОСОБА_4 і надалі не вчиняти ніяких дій, які б перешкоджали ОСОБА_2 обслуговувати свій будинок.

Рішенням виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 29 листопада 2012 року № 313, затверджено варіант вирішення земельного спору - межу залишити так, як вона існує на даний час, по фактичному використанню земельної ділянки.

Позивач, вважаючи зазначене рішення незаконним, звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог земельного законодавства, яким регулюється порядок відновлення меж земельних ділянок, вирішення земельних спорів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 4 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Як встановлено судами, відповідно до рішення "Про делегування повноважень по вирішенню земельних спорів виконавчому комітету та затвердження положення з цього питання" № 31 від 25 грудня 2003 року Михайлівська селищна рада вирішила делегувати повноваження по вирішенню земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства виконавчому комітету та затвердила Положення по вирішенню земельних спорів.

Ч. 3 ст. 158 КАС України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно з чч. 1 та 2 ст. 159 КАС України земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Судами встановлено, що вказаний порядок розгляду земельного спору дотриманий відповідачем, доводи які б вказану обставину спростовували відсутні.

Ч. 1 ст. 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

При цьому, ч. 2 ст. 107 ЗК України визначено, що у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Враховуючи, що земельно-кадастрова документація щодо спірних земельних ділянок відсутня, комісією правомірно встановлено межі земельних ділянок за фактичним використанням, що зафіксовано в протоколі № 4 від 02 листопада 2012 року, який в подальшому затверджено рішенням виконавчого комітету селищної ради, відповідально до наданих йому повноважень.

При цьому, суд касаційної інстанції не приймає до уваги доводи позивача про порушення вимог архітектурно-будівельного законодавства під час прийняття оскаржуваного відповідачем рішення з огляду на те, що законодавство щодо вирішення земельних спорів не ставить у залежність правильність вирішення такого спору від дотримання архітектурно-будівельних норм.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Доводи касаційної скарги, не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.