Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А2622 про визнання бездіяльності протиправною щодо невидачі речового майна та зобов'язання видати речове майно,

за касаційною скаргою Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2622 щодо відмови у невидачі йому речового майна; зобов'язати відповідача видати речове майно згідно переліку, зазначеного в довідках від 20 лютого 2014 року № № 6, 7 на суму 9541 грн. 99 коп.

В обгрунтування позову посилався на незаконність відмови у видачі йому речового майна при звільненні з військової служби.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А2622 щодо невидачі речового майна згідно переліку, зазначеного в довідках від 20 лютого 2014 року № №6, 7 на суму 9541 грн. 99 коп. Зобов'язано Військову частину А2622 видати речове майно згідно переліку, зазначеного в довідках від 20 лютого 2014 року № № 6,7 на суму 9541 грн. 99 коп.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом на посаді артиста першої категорії військового оркестру військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України.

25 грудня 2013 року наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 240-ПМ та наказом начальника центру - художнього керівника військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України від 12 лютого 2014 року №30 звільнений з військової служби в запас на підставі пункту "в" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

При звільненні ОСОБА_2 отримав довідки Військової частини А2622 від 20 лютого 2014 року № № 6, 7 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач має право на речове майно, яке він не отримав в період проходження військової служби.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (у редакції закону, яка діяла до 11 березня 2000 року, далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ) військовослужбовці мали право на одержання за рахунок держави грошового забезпечення, а також речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (328-16) статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Відповідно до пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" (1444-2004-п) , військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, щодо наявності у позивача права на отримання речового майна згідно довідок про його вартість, оскільки позивач проходив військову службу за контрактом, тому на нього розповсюджується пункт 27 Положення лише в частині права на отримання речового майна, а не грошової компенсації замість нього.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Військової частини А2622 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.