Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області щодо невиплати грошової допомоги при виході на пенсію та зобов'язати відповідача виплатити таку грошову допомогу в розмірі 10-ти посадових окладів.

Посилався на те, що в порушення ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" йому як державному службовцю при виході на пенсію має бути виплачено грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області щодо невиплати грошової допомоги при виході на пенсію та зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_4 невиплачену при виході на пенсію грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 12 вересня 2008 року ОСОБА_4 працював на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта в управлінні Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області та має 12 ранг державного службовця.

18 квітня 2011 року Черкаською обласною МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

19 квітня 2011 року наказом управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області № 19-о ОСОБА_4 звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області відповідно до ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію за станом здоров'я.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області № 11670/01 станом на 20 квітня 2011 року позивачу встановлено стаж державної служби 16 років 2 місяці 5 днів.

Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_4 вийшов на пенсію як державний службовець за станом здоров'я, тому має право на отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Згідно ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

При виплаті цієї грошової допомоги визначальними є два критерії: 1) вихід на пенсію; 2) наявність трудового стажу на державній службі не менше 10 років.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 листопада 2013 року № 1-14/2013 роз'яснив, що грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" не встановлено.

Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу".

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 3 червня 2014 року (справа № 21-22а14).

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки при звільненні позивача із займаної посади відбувся його вихід на пенсію, а станом на день звільнення стаж його державної служби становив понад 10 років, то він набув права на одноразову грошову допомогу відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Доводи касаційної скарги про те, що стаж роботи позивача в органах внутрішніх справ, хоч і зараховується до стажу державної служби, однак не дає права на призначення спірної грошової допомоги у зв'язку з тим, що у вказані періоди роботи позивач не працював на посадах, які віднесені до категорій посад державних службовців, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів, викладених у судових рішеннях.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі.

Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.