Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору :

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест"

2. Приватна компанія "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед"

4. Компанія "Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед"

3. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

4. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про визнання протиправними та скасування постанов,

22.06.2011 р. публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі Товариство) звернулося до суду з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України, правонаступником якої є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі НКРЕ) про визнання протиправними та скасування постанов. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23.12.2010 р. НКРЕ прийняло постанови про встановлення цін на товарний природний газ, видобутий на підставі договорів спільної діяльності, укладених, відповідно, між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" (далі ТОВ "Надра"), приватною компанією "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" (далі Компанія "Регал") і компанією "Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед" (далі Компанія Моментум). Вважаючи, що вказані постанови відповідач прийняв всупереч вимог чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача, Товариство просило задовольнити адміністративний позов.

Справа неодноразово розглядалась адміністративними судами різних рівнів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2.07.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях Товариство зазначило, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 23.12.2010 р. прийнято :

- постанову № 1949, якою встановлено ціну на газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 14.09.1995 р. між Товариством та Компанією "Регал", у розмірі 394 гр. за 1000 м3 газу (без ПДВ);

- постанову № 1950, якою встановлено ціну на газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 24.12.1997 р. між Товариством та Компанією "Моментум", у розмірі 553 гр. за 1000 м3 газу (без ПДВ);

- постанову № 1951, якою встановлено ціну на газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 20.07.2004 р. між Товариством та "Регал", у розмірі 421 гр. за 1000 м3 газу (без ПДВ).

- постанову № 1952, якою встановлено ціну на газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 21.12.2000 р. між Товариством та ТОВ "Надра", у розмірі 928 гр. за 1000 м3 газу (без ПДВ).

Спірні правовідносини регламентуються положеннями Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) (далі Закон N 2467-VI) та іншими актами законодавства, що визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу, обумовлюють права та обов'язки учасників цього ринку.

Згідно зі статтею 10 Закону N 2467-VI (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних постанов) підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Відповідачем оскаржуваними постановами встановлено ціну на газ на підставі положень Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ № 35 від 22.01.2009 р. (v0035227-09) (далі Порядок № 35).

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 3.04.2014 р. залишено без змін постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011 р., прийняту у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики про визнання незаконним та нечинним Порядку № 35 (v0035227-09) встановлено. При цьому судами першої та касаційної інстанцій встановлено, що вказаний Порядок № 35 (v0035227-09) не має сили нормативно-правового акту, оскільки було порушено процедуру його державної реєстрації.

Таким чином, при прийнятті постанов №№ 1949,1950,1951 та 1952 НКРЕ не мала підстав використовувати при встановленні ціни на газ положення Порядку № 35 (v0035227-09) , а відтак, повинна була при встановленні ціни діяти у відповідності до вимог законодавства, зокрема, Господарського Кодексу України (436-15) (в редакції, що діяла на час їх прийняття), щодо ціноутворення та забезпечення державою еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.

Позовні вимоги Товариства обґрунтовано тим, що при прийнятті оскаржуваних постанов відповідач не врахував всі економічні чинники, що визначають витрати виробництва при видобутку газу, що виплинуло на висновки НКРЕ щодо розміру прибутку Товариства та його можливості здійснювати бюджетні відрахування.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З метою перевірки економічної обґрунтованості встановлених НКРЕ цін судами обговорювалось питання призначення відповідної судово-економічної експертизи, проте її проведено в межах справи, що розглядається, не було, в тому числі і через заперечення відповідача щодо необхідності її призначення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідач, всупереч приписів статті 71 КАС України не довів належними та допустимими доказами економічну обґрунтованість встановлених ним цін та відповідність своїх дій при визначенні рівня ціни на газ вимогам чинного на той час законодавства, що є підставою для задоволення адміністративного позову і доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.