Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Островича С.Е., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а-10149/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Газпромкомплект"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариство в судовому порядку, з урахуванням уточнень, оскаржило податкові повідомлення - рішення від 03.08.2009 № 00134461502/0 та від 24.09.2009 № 00134461502/1, якими позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з земельного податку у сумі 42 252,34 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) .

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами, передумовою ухвалення оспорюваних податкових повідомлень - рішень були висновки фахівців контролюючого органу за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) Товариства викладені у акті від 30.07.2009 № 9177/15-3-01332135, що позивачем при визначенні суми податкового зобов'язання з земельного податку за період з квітня по травень 2009 року було занижено земельний податок на 40 240,32 грн.

На думку контролюючого органу, позивачем не були враховані відповідні зміни ставки земельного податку для суб'єктів господарської діяльності, встановлені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", що і призвело до заниження відповідного податку.

На підставі вказаного акта та результатів адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Так, оподаткування земельних ділянок та справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (2535-12) (далі - Закон № 2535-XII (2535-12) ), який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 7 вказаного Закону визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно зі ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставами для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, для орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, підставою є договір оренди такої земельної ділянки.

У свою чергу, дані земельного кадастру містять інформацію про грошову оцінку землі, яка відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" проводиться на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Так, грошова оцінка земель у м. Києві встановлена згідно рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 (ra43_1023-07) "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення".

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.11.2007 № 531 (а.с. 21) грошова оцінка земельної ділянки Товариства складає 9 940 497,35 грн.

Статтею 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як вбачається з матеріалів позивач подав до податкової інспекції розрахунок земельного податку на 2009 рік (з урахуванням індексації) на загальну суму 117 720,93 грн. та з визначеною помісячною сумою податку в 9 810,08 грн., здійснивши розрахунок та сплату земельного податку у розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.11.2007 № 531.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Держаної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а-10149/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.