806/4137/13-а Про скасування вимоги Державної фінансової інспекції про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Військовий лісгосп", відповідно до якої необхідно вчинити певні дії - 18.11.2014 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі за позовом державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" до Державної фінансової інспекції в Житомирській області про скасування вимоги,

У червні 2013 року Державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 3,4,5 та 6 вимоги № 06-07-17/3781 від 22 травня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем проведено ревізію його фінансово-господарської діяльності за період з 1 травня 2009 року, 2010-2012 роки та завершений звітний період 2013 року, за результатами якої був складений акт ревізії від 9 квітня 2013 року № 06-07-09/035, яким зафіксовані порушення вимог земельного, цивільного та господарського законодавства. На підставі цього акту відповідачем висунуто вимогу № 06-07-17/3781 від 22 травня 2013 року, з пунктами 3, 4, 5 та 6 яких позивач не погоджується та вважає, що висновки акта ревізії є надуманими та такими, що суперечать законодавству, а тому прийнята вимога № 06-07-17/3781 в частині пунктів 3, 4, 5 та 6 є протиправною та підлягає скасуванню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані пункти 3,4,5 та 6 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-07-17/3781 від 22 травня 2013 року.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Житомирського окружного

адміністративного суду від 14 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 9 січня 2013 року по 2 квітня 2013 року відповідачем проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 травня 2009 року, 2010-2012 роки та завершений звітний період 2013 року, за результатами якої складено акт ревізії № 06-07-09/035 від 9 квітня 2013 року (далі - акт ревізії), на підставі висновків якого позивачу висунуто та направлено вимогу № 06-07-17/3781 від 22 травня 2013 року "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп", відповідно до якої вимагає від позивача вчинити певні дії (далі - вимога).

В пункті 3 вимоги зазначено, що ревізією встановлено порушення п.п. "в" та "г" п.4 статті 84 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2758-III, розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" від 10 квітня 2008 року № 610-р (610-2008-р) та пункт 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 (1279-97-п) , внаслідок безпідставного вилучення у лісгоспу, за його зверненням, відповідно до розпоряджень голови Житомирської райдержадміністрації від 25 лютого 2010 року № 177 та від 4 квітня 2012 року № 319 земель лісогосподарського призначення площею 54,7917 га та зміни цільового призначення частини вилучених земель площею 18 га на підставі розпоряджень голови Житомирської райдержадміністрації від 12 березня 2010 року № 261, від 1 квітня 2010 року № 390, від 23 листопада 2010 року № 1069 та від 4 лютого 2011 року № 83, не нараховано і не перераховано до місцевих бюджетів коштів по відшкодуванню втрат за використання земель лісового призначення без оформлення договірних відносин на загальну 827000 грн. 55 коп. і як наслідок спричинено матеріальну шкоду Тетерівському сільському бюджету в сумі розміром 496530 грн., Житомирському районному бюджету в сумі розміром 124 132 грн.50 коп. та Житомирському обласному бюджету в сумі 206887 грн.50 коп.

Як зазначено в пункті 3 вимоги, порушення допущено з вини колишніх т.в.о. директорів лісгоспу ОСОБА_4, ОСОБА_5, колишнього директора лісгоспу ОСОБА_6, у зв'язку з чим відповідач вимагає у Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп":

- забезпечити стягнення до місцевих бюджетів втрат лісогосподарського виробництва на загальну суму 827550 грн., в тому числі: до Тетерівського сільського бюджету - 496530 грн.; Житомирського районного бюджету 124132 грн. 50 коп.; Житомирського обласного бюджету - 206887 грн. 50 коп., шляхом направлення звернення до Житомирської районної державної адміністрації пропозиції (а в разі необхідності проведення претензійно-позовної роботи) щодо перезатвердження проектів землеустрою, затверджених розпорядженнями Житомирської райдержадміністрації 1 квітня 2010 року № 390 щодо відведення 67-ми громадянам у власність земельних ділянок загальною площею 6,6 га для ведення садівництва із земель запасу Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та від 4 лютого 2011 року № 83 щодо відведення 95-ти громадянам у власність земельних ділянок а загальну площу 11,4 га для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в частині включення до вказаних проектів землеустрою розрахунків втрат лісогосподарського виробництва в зв'язку із вилученням земель лісогосподарського призначення та зміною їх цільового призначення;

- забезпечити повернення лісгоспу (в тому числі і шляхом про претензійно-позовної роботи) в постійне користування земель лісогосподарського призначення площею 36,7917 га,

розташованих на території Тетерівської сільської ради, право на користування якими припинено безпідставно.

У пункті 4 вимоги зазначено, що в порушення статей 65, 218 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV, частини першої статті 611 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV, п. 1.4 Рекомендацій Міністерства юстиції України від 15 січня 1996 року № 2 "Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237 (z0725-99) (далі - П(С)БО № 10), по бухгалтерському обліку лісгоспу у вересні 2012 року на підставі наказу директора лісгоспу від 28 вересня 2012 року № 158-в, списано дебіторську заборгованість, термін позовної давності якої минув та по якій не проводилася претензійно-позовна робота, на загальну суму 370296 грн. 66 коп., що призвело до недоотримання лісгоспом фінансових ресурсів на вказану суму. Дане порушення призвело до нанесення лісгоспу матеріальної шкоди на загальну суму 370296 грн.66 коп., порушення, на думку відповідача, допущено з вини колишніх директорів лісгоспу ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, т.в.о директорів лісгоспу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, юристів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, у зв'язку з чим відповідач вимагає у відповідача стягнути з боржників кошти в сумі розміром 370296 грн.66 коп.

У пункті 5 вимоги зазначено, що через недотримання вимог статей 65, 218 Господарського кодексу України, частини першої статті 611 Цивільного кодексу України та в порушення пункту 1.4 Рекомендацій Міністерства юстиції України № 2 від 15 січня 1996 року (v0002323-96) "Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації", фактично лісгоспом допущено безоплатне надання лісогосподарських послуг, що призвело до утворення дебіторської заборгованості на суму 99340 грн.16 коп., по якій минув термін позовної давності та по якій не проводилася претензійно-позовна робота, що призвело до втрати боржника у зобов'язані. Дане порушення призвело до спричинення лісгоспу матеріальної шкоди (збитків) на загальну 99340 грн.16 коп., порушення, на думку відповідача, допущено з вини колишніх директорів лісгоспу ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, т.в.о. директорів лісгоспу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, юристів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, у зв'язку з чим відповідач вимагає у позивача стягнути з боржників кошти в сумі 99340 грн.16 коп.

У пункті 6 вимоги зазначено, що в порушення прейскуранту цін на лісопродукцію, затвердженого директором лісгоспу ОСОБА_6 від 31 січня 2012 року, лісгоспом допущено недоотримання коштів від реалізації дров та пиловника хвойного на суму 286697 грн. 15 коп., чим лісгоспу завдано матеріальної шкоди на відповідну суму, порушення, на думку відповідача, допущено внаслідок недотримання колишнім т.в.о. директора лісгоспу ОСОБА_10, колишніми директорами лісгоспу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 положень, укладених з ними контрактів, Статуту лісгоспу та відповідно статей 42, п.3 статті 62 Господарського кодексу України в частині незабезпечення високоприбутковості від реалізації лісопродукції, у зв'язку з чим відповідач вимагає у позивача стягнути з покупців, яким було реалізовано лісопродукцію по заниженим цінам кошти в сумі розміром 286697 грн.15 коп.

Відповідач вимагає забезпечити стягнення до місцевих бюджетів втрат лісогосподарського виробництва на загальну суму 827550 грн., в тому числі до Тетерівського сільського бюджету - 496530 грн., Житомирського районного бюджету - 124132 грн. 50 коп., до Житомирського обласного бюджету - 206887 грн. 50 коп.

Як встановили суди попередніх інстанцій, правовою підставою для даної вимоги стало порушення, вчинене позивачем, правонаступником прав і обов'язків реорганізованого Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", яке полягає, на думку відповідача, у зміні цільового призначення частини вилучених земель площею 18 га

на підставі розпоряджень голови Житомирської райдержадміністрації, без погодження Міністерства Оборони України.

Визнаючи дану вимогу протиправною, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не був користувачем земельними ділянками, оскільки є чинні державні акти на право користування земельними ділянками, видані Державному підприємству "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат": серії ЯЯ № 073505, серії ЯЯ № 073506, серії ЯЯ № 073507, серії ЯЯ № 073508, серії ЯЯ № 073509 від 10 жовтня 2005 року.

Судами встановлено, що позивач є лісокористувачем на земельних ділянках Міністерства оборони України та здійснює лісогосподарську діяльність на лісових ділянках де є державні акти і на земельних ділянках військових формувань Міністерства оборони України.

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 073507 від 10 жовтня 2005 року Державному підприємству "Івано - Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" (Шепетівський військовий лісгосп) на підставі розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 70 від 4 лютого 2005 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 219,56 га, яка розташована на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення лісового господарства.

Відповідно до пункту 25 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України, та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22 грудня 1998 року № 483 (v0483322-97) , вказана земельна ділянка обліковувалася в Квартирно - експлуатаційному відділі м. Житомира.

Наказом Міністра оборони України від 30 вересня 2008 року № 469, на підставі Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (185-16) та з метою приведення положень Статуту державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" у відповідність з вимогами Господарського та Цивільного кодексів України (435-15) , державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" було перейменовано у державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Наказом Міністра оборони України від 20 березня 2009 року № 123 державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" було реорганізовано шляхом виділу з нього структурних підрозділів, а саме: Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв, та створено державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп", до якого за розподільчим балансом підлягало передачі частково майно, права та обов`язки реорганізованого підприємства.

Згідно акту передачі від 30 червня 2009 року Корбутівське військове лісництво ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" передало, а ДП "Житомирський військовий лісгосп" прийняло земельні ділянки та технічну документацію Корбутівського військового лісництва, яке складалося з кварталів 1 - 43 загальною площею 3368 га, до складу яких, згідно довідки КЕВ м.Житомир від 16 травня 2014 року № 2277, входить земельна ділянка площею 6,7 га військового містечка № 165 на території Тетерівської сільської ради.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у 2013 році було пред'явлено позов до Житомирського господарського суду про визнання недійсним розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 25 лютого 2010 року № 177 "Про припинення права ДП "Житомирський військовий лісгосп" на користування земельною ділянкою по добровільній відмові на території Тетерівської сільської ради" з посиланням на прийняття відповідачем даного розпорядження на підставі клопотання Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" про припинення права на користування по добровільній відмові, яке не набуло прав користування земельними ділянками, а постійний користувач - Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" не відмовлявся від права постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року у позові відмовлено.

Вирішуючи спір, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач у справі, ДП "Житомирський військовий лісгосп", не є правонаступником прав на земельну ділянку площею 6,7 га військового містечка № 165 на території Тетерівської сільської ради, законним землекористувачем якої є ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", тобто наказ Міністерства оборони України від 20 березня 2009 року № 1 23 "Про реорганізацію державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" станом на 25 лютого 2010 року у повному обсязі не реалізовано.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що позивач не є у встановленому порядку землекористувачем в порядку правонаступництва, а відтак пункти вимоги є протиправними і підлягають скасуванню.

Проте, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, безпідставно посилалися на рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 25 травня 2014 року, оскільки предметом спору є визнання недійсним розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 177 від 25 лютого 2010 року "Про припинення права ДП "Житомирський військовий лісгосп" на користування земельною ділянкою по добровільній відмові на території Тетерівської сільської ради", а предметом спору у справі, що розглядалася Житомирським апеляційним адміністративним судом є відшкодування коштів за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності лісгоспу.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень дійшли висновку, що позивач не є правонаступником прав і обов'язків реорганізованого Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", оскільки в розподільчому балансі не зазначено, що спірні землі відійшли саме позивачу.

Проте, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що вказані спірні землі не могли бути включеними до розподільчого балансу, оскільки не мали вартісної оцінки, могли бути передані від Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" до позивача тільки на підставі актів прийома-передачі земельних ділянок, що судами попередніх інстанцій не було враховано.

Фактично, визнаваючи право Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" на земельні ділянки, суд не дослідили та не надали оцінки тій обставині, що позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки.

Суд першої та апеляційної інстанції не надали належну оцінку і тій обставині, що позивач звертався з клопотанням до Житомирської районної державної адміністрації про припинення права користування земельною ділянкою, тобто - добровільною відмовою від земельної ділянки.

Судами не враховано та не досліджено, чи надавав дозвіл Міністр оборони України або начальник розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України на передачу земель місцевим органам влади, оскільки відповідно до вимог пункту 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року (v0483322-97) , передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять обгрунтування щодо безпідставності та незаконності пунктів 4 та 5 вимоги відповідача.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, при винесенні оскаржуваних рішень не у повному обсязі зясували всі обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.