Справа № 2270/3820/12

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 19997,30 грн., -

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до УПФУ у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії щодо повернення 19997,30 грн. помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля. Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.04.2012 року він придбав автомобіль BMW-Х6, що підтверджується контрактом №12-944А від 06.04.2012 року. При реєстрації вказаного автомобіля сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 19997,30 грн., що становить 3% від вартості автомобіля (квитанція від 11.04.2012 року №103041/10). Проте вважає, що обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадках відчуження, а не купівлі автомобілів, що випливає з п.7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. 12.04.2012 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ у м. Хмельницькому щодо повернення помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, на що отримав відмову. Вважаючи такі дії неправомірними, просив зобов'язати УПФУ у м. Хмельницькому вчинити дії щодо повернення йому сплаченого збору.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - УПФУ у м. Хмельницькому подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв. Представник ГУ ДКСУ у Хмельницькій області в судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду письмові пояснення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу відповідач підтримує, просить її задовольнити, а розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а розгляд справи проводити без його участі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі контракту №12-944А від 06.04.2012 року придбав автомобіль марки «BMW-Х6»НОМЕР_1», 2012 року виготовлення, загальною вартістю 799892,00 грн., в тому числі ПДВ 133315,33 грн. (п.2.1 контракту, а.с. 5-7). При реєстрації придбаного автомобіля позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 19997,30 грн. (3% його вартості), що підтверджується квитанцією №103041/10 від 11.04.2012 року (а.с. 8).

Вважаючи, що обов`язок сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій відчудження легкових автомобілів не передбачений вимогами чинного законодавства України, позивач 12.04.2012 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому із вимогою про повернення сплачених коштів. Листом відповідача від 12.04.2012 року №7404/01 позивачу відмовлено у поверненні коштів (а.с. 9).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне страхування визначений в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (400/97-ВР) (Закон).

Відповідно до п.7 ст.1 Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Вказана норма Закону (400/97-ВР) покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобіля.

Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03 листопада 1998 року (1740-98-п) платниками збору на обов'язкове страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів, є особа яка набула права власності на автомобіль.

Відповідно до п.12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (1740-98-п) (Порядок) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам враховуючи частину 4 статті 9 КАС України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість кого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Таким чином, з аналізу вищевикладених обставин справи вбачається, що обов'язок зі сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року (1740-98-п) , оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили. Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовую.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, - без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.