Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, -

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області (далі УПСЗН) в якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй допомогу при народженні п'ятої дитини у розмірі 50000 гривень.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні та виплаті допомоги у вказаному розмірі, його дії не узгоджуються з вимогами законодавства та порушують її права, а тому ОСОБА_4 просила про задоволення такого.

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 грудня 2011 року позов задоволено.

Оскаржуваною постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивач, станом на час подання заяви про виплату їй спірної допомоги, мала на утриманні лише одного сина, з сім'єю не проживала і не приймала участі у вихованні своїх раніше народжених чотирьох дітей, а тому УПСЗН, здійснюючи виплату допомоги при народженні дитини у розмірі 12240 гривень (як при народженні першої дитини) діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Проте, до такого висновку апеляційний суд дійшов в порушення норм матеріального та процесуального права.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила сина - ОСОБА_5, при цьому має чотирьох дітей.

1 жовтня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача з заявою про виплату їй допомоги як при народженні п'ятої дитини, однак УПСЗН у виплаті такої відмовило, натомість призначивши вказану допомогу у розмірі 12240 гривень, як при народженні першої дитини.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 11 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2812-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (у редакції спірного періоду, далі Закон № 2812-XII) допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Розмір допомоги при народженні дитини встановлено статтею 12 Закону № 2812-XII, у відповідності до приписів якої, допомога при народженні дитини надається у розмірі 12240 гривень - на першу дитину, 25000 гривень - на другу дитину, 50000 гривень - на третю і наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4800 гривень, другої дитини - 4840 гривень, третьої та наступної дитини - 5000 гривень, решта на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців, на другу дитину - 24 місяців, на третю і наступну дитину - 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати вищезазначеної допомоги визначені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (1751-2001-п) (у редакції періоду спірних правовідносин, далі Порядок).

Згідно з положеннями пунктів 10, підпунктів 1-3 та абзацу 5 пункту 11 Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: 1) заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінпраці; 2) копія свідоцтва про народження дитини; 3) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад. Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

Як правильно встановлено судами, позивач звертаючись до УПСЗН за призначенням і виплатою допомоги при народженні дитини подала усі необхідні і передбачені Законом № 2812-XII (2812-12) та Порядком документи, зокрема, заяву за встановленою формою, копію свідоцтва про народження дитини, а також довідку про склад сім'ї та копії свідоцтв про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

Окрім цього, ОСОБА_4, станом на час подання заяви про призначення їй спірної допомоги, постійно проживала з дитиною на яку просила надати таку допомогу, батьківських прав не позбавлена, а відомості про будь - які рішення позивача щодо відмови від виховання цієї дитини чи передачу її на виховання іншій особі у матеріалах справи відсутні, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення і виплату їй допомоги при народженні п'ятої дитини у розмірі 50000 гривень ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому ухвалене ним рішення скасовано апеляційним судом помилково.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 грудня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.