Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Черпіцька Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до Лисянської селищної ради Черкаської області, треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про визнання права на отримання державного акту на земельну ділянку без погодження меж з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та скасування рішення Лисянської селищної ради Черкаської області від 08 листопада 2012 року № 221,-

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася в інтересах ОСОБА_5 до суду з позовом до Лисянської селищної ради Черкаської області, треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в якому просила визнати за ОСОБА_5 право на отримання Державного акту на земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану по АДРЕСА_1, без погодження меж з третіми особами, визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету селищної ради від 08 листопада 2012 року № 221 про надання ОСОБА_2 дозволу на прибудову до будинку за вказаною адресою.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Лисянської селищної ради, Черкаської області від 08 листопада 2012 року № 221 про надання дозволу ОСОБА_2 на прибудову до будинку по АДРЕСА_1; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржники зазначають про пропуск позивачем без поважних причин шестимісячного строку звернення з позовом до суду.

ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, у поданих запереченнях просить судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач, відповідач, треті особи, ОСОБА_6, ОСОБА_7, є співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 590 кв.м. Прибудинкова територія (земельна ділянка) біля вказаного будинку становить 0,1617 га. ОСОБА_5 належить 94,7 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право на нерухоме майно від 17 квітня 2004 року, частка неподільної прибудинкової території складає 0,0260 га; ОСОБА_3 належить 119,7 кв.м, частка неподільної прибудинкової території складає 0,0328 га; ОСОБА_2 належить 178,6 кв.м, частка неподільної прибудинкової території складає 0,0489 га; ОСОБА_6 належить 144,9 кв.м, частка неподільної прибудинкової території складає 0,0397 га; ОСОБА_7 належить 36,5 кв.м, частка неподільної прибудинкової території складає 0,0100 га; відповідачу належить 15,6 кв.м; частка неподільної прибудинкової території складає 0,0043га.

ОСОБА_2 в 2012 році самовільно збудовано прибудову приміщення до житлового будинку для господарських потреб.

При цьому, таке будівництво останньою не погоджено із сусідами та співвласниками будинку; не отримано висновок про відповідність вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів; не отримано висновок про відповідність будівельних норм згідно ДБН "Планування і забудова міських і сільських поселень"; не отримано висновок щодо відповідності забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, державних будівельних норм і правил; не отримано дозвіл на добудову в Лисянській селищній раді.

Після здійснення самовільного будівництва ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на прибудову.

08 листопада 2012 року відповідачем в порушення вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надано дозвіл на прибудову приміщення для господарських потреб.

З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області від 08 листопада 2012 року № 221 про надання дозволу ОСОБА_2 на прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1.

Як встановлено ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням отримання представником позивача копії оскаржуваного рішення 27 листопада 2013 року та звернення до суду з позовом щодо його оскарження 03 грудня 2013 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відзначили, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.