Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Черпіцька Л.Т.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами до ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

У вересні 2009 року Державна інспекція України з контролю за цінами звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7884,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про прийняття рішення від 05 березня 2009 року № 48 про застосування фінансових (штрафних) санкцій, яким з відповідача стягнуто необґрунтовано одержано виручку та штраф, яке відповідачем не виконано.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із правомірного застосування до відповідача економічних санкцій та обґрунтованості вимог позивача про їх стягнення.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02 березня 2009 року посадовими особами Державної інспекції України з контролю за цінами проведено перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на предмет дотримання державної дисципліни цін на основні продукти харчування, за результатами якої складено акт від 02 березня 2009 року № 122.

Перевіркою встановлено порушення державної дисципліни цін при застосуванні оптово-відпускних цін на м'ясо яловичини обвалене, а саме у період з 01 квітня 2008 року по 15 грудня 2008 року підприємцем порушені вимоги постанови КМУ від 17 жовтня 2007 року № 1222 "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари" (1222-2007-п) та розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 20 серпня 2006 року № 424 "Про регулювання торговельних надбавок на основні продукти харчування" (із змінами від 27 грудня 2007 року № 628) та від 01 жовтня 2008 року в частині застосування не задекларованих в установленому порядку змін оптово-відпускних цін на м'ясо яловичини обвалене. За рахунок застосування не задекларованих у встановленому законом порядку оптово-відпускних цін на м'ясо яловичини обвалене ФОП ОСОБА_2 отримано необґрунтовану виручку в сумі 2628,14 грн.

На підставі акту перевірки № 122 позивачем винесено припис від 02 березня 2009 року № 53 року, відповідно до якого відповідача зобов'язано в місячний термін усунути порушення шляхом приведення цін (тарифів) у відповідність до вимог постанови КМУ від 17 жовтня 2007 року № 1222 (1222-2007-п) , розпорядження голови ОДА від 20 вересня 2006 року № 424, розпорядження голови ОДА від 01 жовтня 2008 року № 424, постанови КМУ від 17 квітня 2008 року № 373 (373-2008-п) , наказу Міністерства економіки України від 13 серпня 2008 року № 341 (z0767-08) .

05 березня 2009 року позивачем відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято рішення за № 48 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити в дохід державного бюджету необґрунтовано отриману виручку в сумі 2628,14 грн. та штраф в сумі 5256,28 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за порушення державної дисципліни цін від 05 березня 2009 року № 48.

За правилами ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаним рішенням встановлено правомірність винесення у відповідності до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" припису про усунення порушень державної дисципліни цін від 02 березня 2009 року № 53 та рішення від 05 березня 2009 року № 48 про застосування до ФОП ОСОБА_2 економічної санкції на загальну суму 7884,42 грн., оскільки за рахунок застосування незадекларованих у встановленому законом порядку оптово-відпускних цін на м'ясо яловичини обвалене ФОП ОСОБА_2 отримано необґрунтовану виручку в сумі 2628,14 грн.

Невиконання відповідачем вказаного рішення, відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", є підставою для стягнення сум економічних санкцій в судовому порядку.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів вважає правильними рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Виходячи із визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України меж перегляду судових рішень, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у судової колегії відсутні підстави спростування встановлених судами обставин справи, тоді як доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушені або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.