Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року, -

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання дії незаконними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (далі УПФ) призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 із зарахуванням пільгового стажу роботи з шкідливими та важкими умовами праці у період 20 лютого 1992 року по 24 березня 1997 року термістом у Відкритому акціонерному товаристві "Львівський мотозавод" (перейменовано з Львівський мотозавод) та з 26 березня 1997 року по 28 березня 2002 року термістом Дочірнього підприємства "Мотовелосервіс" Відкритого акціонерного товариства "Львівський мотозавод". Зазначав, що відповідач відмовив у призначенні такої, через відсутність належних доказів у підтвердження пільгового стажу. Вважаючи дану відмову незаконною позивач просив про задоволення позову та призначення пільгової пенсії 16 вересня 2008 року.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ. Після звернення ОСОБА_4 із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 1 відповідач відмовив у призначенні такої з підстав відсутності належних документів про підтвердження пільгового стажу.

Задовольняю позовні вимоги суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що робота позивача на вказаному підприємстві термістом підтверджується наданими доказами, що дає право на пільгову пенсію.

Оскільки спір сторін стосується періоду зарахування трудового стажу за 1992 - 2002 роки, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосуванню підлягають Списки, чинні в період роботи ОСОБА_4, зокрема постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 р. № 10 (va010400-91) та Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 (162-94-п) .

Згідно цих Постанов до Списку № 1 в тому числі відноситься робота терміста.

Таким чином, згідно матеріалів справи пільговий стаж роботи позивача складає більше 10 років. Такі дані підтверджується записами трудової книжки, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу, архівною довідкою тощо.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Порядок проведення атестації робочих місць затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) . В разі не проведення атестації, якщо працівник набув права на призначення пенсії на пільгових умовах, то роботодавець зобов'язаний провести атестацію його робочого місця в повному обсязі. Відповідний період роботи працівника зараховується до пільгового стажу лише за обов'язкової умови підтвердження зазначеного права за результатами цієї атестації.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною 2 пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємств, організацій.

Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судами встановлено, що на Відкритому акціонерному товаристві "Львівський мотозавод" була проведена атестація робочих місць, відповідно якої підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 1 на роботі терміста.

При цьому, відсутність уточнюючої довідки, яку неможливо надати в зв'язку ліквідацією зазначеного підприємства та підтверджувальної документації, яку вимагає відповідач, не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу позивача, оскільки факт його роботи на зазначеному підприємстві підтверджується іншими наявними матеріалами справи.

Крім того, згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки робота позивача на вказаному підприємстві включена до Списку № 1, а її період повністю підтверджується матеріалами справи, такий підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на оформлення пільгової пенсії.

Суди дійшли правильного висновку, що відсутність зазначених документів не може впливати на передбачені чинним Законом пільги за наявності записів в трудовій книжці позивача і надання інших належних та допустимих доказів у підводження пільгового стажу роботи, а тому рішення відповідача про відмову в реалізації цих пільг є незаконним.

Враховуючи зазначене, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відхилити, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.