Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі № 2а-13413/11/2670 за позовом ОСОБА_4 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, третя особа: Кредитна спілка "Тринадцята зарплатня", про визнання незаконною бездіяльності, стягнення коштів, -

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, третя особа: Кредитна спілка "Тринадцята зарплатня", про визнання незаконною бездіяльності щодо незастосовування заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва Спілки від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації; відшкодування шкоди в розмірі 31 531,91 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що внаслідок бездіяльності відповідача вклад та нараховані відсотки фінансовою установою не повернуті, у зв'язку з чим йому нанесено матеріальну шкоду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.

При прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України вжито всі можливі заходи реагування в межах її компетенції з метою припинення КС "Тринадцята зарплатня" порушення чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2008 р. між ОСОБА_4 та КС "Тринадцята зарплатня" укладено договір про депозитний вклад № 32/02/08, відповідно до умов якого позивачем внесено грошові кошти на депозитний рахунок у загальному розмірі 30 001,00 грн. з метою отримання відсотків за ставкою 27 відсотків річних.

Зобов'язання за укладеним договором кредитною спілкою не виконано, у зв'язку з чим між позивачем та КС "Тринадцята зарплатня" укладено додаткову угоду № 1 від 09.06.2008 р.

Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 30.05.2009 р. з відсотковою ставкою 32 відсотка річних.

У 2008 році КС "Тринадцята зарплатня" фактично припинила виконання зобов'язань перед вкладниками, а голову кредитною спілки ОСОБА_5 заарештовано.

02.06.2010 р. рішенням загальних зборів членів спілки обрано новий склад спостережної ради.

23.11.2009 р. позивач звернувся до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо невиконання КС "Тринадцята зарплатня" обов'язку виплати суми вкладу та відсотків.

За результатами розгляду звернення відповідачем складено акт про порушення № 1603/43/1 від 09.12.2009 р. та прийнято розпорядження № КС-431/09-117 від 24.12.2009 р. про усунення КС "Тринадцята зарплатня" порушення законодавства про фінансові послуг та виконання зобов'язання щодо повернення вкладів членів спілки.

Як встановлено судами, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України неодноразово вживалися заходи впливу та приймалися відповідні розпорядження № 63/10/3 від 20.01.2009 р., № 392/10/4 від 19.06.2009 р., № 3/42/3 від 22.07.2009 р., № 559 від 06.08.2009 р., № 35/42/3 від 08.09.2009 р., якими на фінансову установу покладено обов'язок усунення порушень ч. 1 ст. 10 Закону України "Про кредитні спілки" в частині невиконання зобов'язань перед членами щодо повернення вкладів, а також ч. 2 ст. 23 вказаного Закону в частині невиконання вимог щодо забезпечення члену спілки права одержати належні йому внески, тощо.

Постановою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 808/42/3 від 17.09.2009 р. на фінансову установу накладено штраф у розмірі 8 500,00 грн. за невиконання вимог розпорядження № 392/10/4 від 19.06.2009 р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувались п. 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 292/2003 (292/2003) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 292/2003), яким передбачено, що Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, зокрема, здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю фінансових установ; здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ; установлює порядок та умови застосування заходів впливу згідно з законом; надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів; надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, які стали відомі під час проведення перевірок.

Так, відповідачем в порядку нагляду за діяльністю КС "Тринадцята зарплатня" проведено ряд перевірок, в ході яких виявлено порушення вимог законодавства про фінансові послуги, зокрема, в частині невиконання спілкою зобов'язань перед членами спілки щодо повернення вкладів, про що складені відповідні акти: № 1084 від 12.10.2009 р., № 1475/43/2 від 25.11.2009 р., № 1603/43/1 від 09.12.2009 р., 2/43/2 від 05.01.2010 р., № 1438/42/5 від 13.01.2010 р., № 59/43/1 від 31.03.2010 р., № 66/43/1 від 28.04.2010 р., № 71/43/1 від 19.05.2010 р., № 73/43/1 від 31.05.2010 р., № 102/43/1 від 31.08.2010 р., № 113/43/1 від 29.09.2010 р., № 134/43/1 від 22.10.2010 р., № 133/43/1 від 22.10.2010 р.

На підставі виявлених порушень кредитною спілкою законодавства про фінансові послуги відповідачем застосовано заходи впливу та зобов'язано усунути порушення вимог законодавства про фінансові послуги, про що видано розпорядження № 161/42/3 від 02.11.2009 р., № КС-432/09-104 від 18.12.2009 р., № КС-431/09-117 від 24.12.2009 р., № КС-431/10-28 від 28.01.2010 р., № КС-432/10-37 від 04.02.2010 р., № КС-431/10-132 від 23.04.2010 р., № КС-431/10-150 від 19.05.2010 р., № КС-431/10-168 від 16.06.2010 р., № 431/10-208 від 26.07.2010 р.

Крім того, 18.12.2009 р. відповідачем прийнято постанову № КС-432/09-103 про застосування до КС "Тринадцята зарплатня" штрафу в розмірі 8 500,00 грн. за невиконання вимог законодавства про фінансові послуги, рішення № 36/КС від 09.02.2010р. щодо тимчасового зупинення дії ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків членів КС "Тринадцята зарплатня", а також розпорядження № 481 від 17.06.2010 р. про анулювання ліцензії кредитної спілки на провадження діяльності по залученню внесків.

Відповідно до п. 1 розділу VIII Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 41 (z0797-03) (далі - Положення № 41), підставами для виключення інформації про фінансову установу з Реєстру та анулювання Свідоцтва є заява про виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг, припинення юридичної особи, крім перетворення, виявлення недостовірної інформації в поданих заявником документах, що передбачені пунктом 1 розділу IV цього Положення, інші підстави, передбачені нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ.

В свою чергу, згідно з п. 34 розділу V Положення № 41 (z0797-03) систематичне невиконання заходів впливу є підставою для виключення інформації про кредитну спілку з Державного реєстру фінансових установ.

Рішенням відповідача № 85-КС від 15.11.2010 р. виключено інформацію про КС "Тринадцята зарплатня" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, а розпорядженням № 895 від 25.11.2010 р. виключено інформацію про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.

Також, відповідач у листах № 7050/43-05 від 04.06.2010 р., № 8084/43-5 від 23.06.2010 р. повідомляв про вжиття наступних заходів: проведення позапланової інспекції діяльності фінансової установи; повідомлення МВС, СБУ та Генеральної прокуратури щодо наявності в діях посадових осіб спілки ознак злочинів, передбачених ст. 191 Кримінального кодексу України.

Враховуючи зазначені обставини адміністративної справи, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання позивача на незастосування до вищевказаної кредитної спілки такого заходу впливу, як відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, оскільки прийняття рішення про застосування конкретного заходу впливу за порушення учасником ринку фінансових послуг законодавства у сфері надання фінансових послуг належить до дискреційних повноважень відповідного державного органу.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_4 щодо відшкодування відповідачем шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами, постановою Шевченківського РУ ГУМВС України від 07.02.2011 р. стосовно голови правління кредитної спілки ОСОБА_5 порушено кримінальну справу № 10-25285 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, на підставі чого позивача визнано потерпілим та цивільним позивачем у вказаній кримінальній справі.

Згідно із ст. 1177 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Відповідно до ст. 28 Кримінально-процесуального кодексу України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. За результатами розгляду кримінальної справи, зазвичай, суд постановляє вирок.

Статтею 327 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Згідно із ст. 324 Кримінально-процесуального кодексу України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений.

В той же час, сам факт визнання особи цивільним позивачем по справі не є преюдиціальним фактом, та не доводить наявність у позивача права на отримання коштів з осіб, які винні в скоєні злочину. Доказування підстав та розмірів цивільного позову в кримінальній справі здійснюється за правилами кримінального судочинства.

Оскільки позивач є потерпілим та визнаний цивільним позивачем в кримінальній справі № 10-25285, шкода завдана позивачу саме кредитною спілкою, а за результатами розгляду кримінальної справи не постановлено обвинувального чи виправдувального вироку, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.