Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року

по справі № 804/3624/13-а

за позовом Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Криворізька північна МДПІ Дніпропетровської області ДПС)

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №31" (надалі - КП "Житлово-експлуатаційна організація №31")

про застосування арешту коштів, -

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку та які перебувають у власності КП "Житлово-експлуатаційна організація №31".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у податковим органом не доведено наявності підстав, передбачених п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України (2755-17) ), що дають йому право на звернення до суду із зазначеним позовом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суді від 05 червня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Криворізька північна МДПІ Дніпропетровської області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про здійснення заміни неналежного позивача у справі - Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на належного - Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, за відповідачем станом на 26.02.2013 року обліковується податковий борг у сумі 2569674,22 грн., в т.ч. самостійно задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ становлять 2466359,05 грн. та пеня, нарахована на суму податкового боргу - 103315,17 грн.

Враховуючи, що відповідачем самостійно не сплачені податкові зобов'язання та на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органом були направлені відповідачу перша №1/66 від 24.10.2001 р. та друга № 2/129 від 30.11.2001 р. податкові вимоги про сплату податкового боргу, які були вручені робітникам боржника.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України ( ПК України (2755-17) ) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Слід зазначити, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України (2755-17) визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398 (z0009-12) .

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Отже, скасовуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що посилання у даній справі судом першої інстанції на п.п.94.2.1-94.2.7 п.94.2 ст. 94 ПК України та застосування до спірних правовідносин п.7.3 порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398 (z0009-12) є помилковими, оскільки в даному випадку процедура адміністративного арешту майна не здійснюється.

Також, відповідно до п.п.20.1.16 п.20.1 ст. 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Разом з тим, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивач не надав доказів наявності законодавчо передбачених умов щодо його права для звернення до суду з даним позовом.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Замінити неналежного позивача у справі Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на належного Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.