Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці,

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 як судді у відставці довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді у відставці з 01.04.2013.

Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 08 лютого 2007 року ОСОБА_2 є суддею у відставці та з цього часу їй призначено довічне грошове утримання у розмірі 90% середнього заробітку діючого судді на відповідній посаді.

ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок розміру довічного грошового утримання виходячи з оплати праці працюючого судді на відповідній посаді, з 01.04.2013. однак, листом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2013 № Б-2313/05/29 було відмовлено позивачу в проведенні перерахунку довічного грошового утримання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 має право на отримання грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді, оскільки у зв'язку зі змінами розміру грошового утримання працюючого судді (у бік збільшення) відповідних змін повинно зазнавати щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Відповідно до частини 1 статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (який набрав законної сили з 30 липня 2010 року) судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з частиною 3 статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (який набрав законної сили з 30 липня 2010 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Із зазначених норм закону позивачу нараховане та виплачувалося довічне грошове утримання.

Проте, Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) , який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, частини 3 та 5 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було викладено в новій редакції, відповідно до яких щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Однак Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року (v003p710-13) стаття 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", в частині встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Так, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав, що враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України (254к/96-ВР) таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.

Більш того, у рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (v004p710-07) Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що, залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Аналіз наведених норм Законів та рішення Конституційного Суду України свідчить про те, що до 01 жовтня 2011 року довічне грошове утримання судді у відставці визначалося у розмірах, передбачених частиною 3 статті 138 у редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) . А з 01 жовтня 2011 року до 03 червня 2013 року розмір зазначених виплат визначався за правилами статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) .

При цьому, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року (2453-17) не пов'язує визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із розміром заробітної плати, яку суддя отримував до виходу у відставку, а визначає у відсотковому розмірі до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Тобто, при збільшенні розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунку підлягає розмір щомісячного довічного утримання судді для приведення його у відповідність вимогам частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо протиправності відмови Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відповідності до вимог частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Разом з цим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків в даті, з якої необхідно здійснити нарахування та виплату грошового утримання, оскільки право судді на отримання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження було відновлене рішенням Конституційного Суду України 03 червня 2013 (v003p710-13) року.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - скасувати.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці - змінити, зазначивши дату здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 як судді у відставці - 03 червня 2013 року. В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.