Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи - Військова частина А-1414, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, ОСОБА_3, про стягнення одноразової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, -

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, треті особи - Військова частина А-1414, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, ОСОБА_3, про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 108000 грн. та відшкодування моральної шкоди заподіяної в зв'язку зі смертю її сина в розмірі 100000 грн.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами було встановлено, що 18 жовтня 2006 року ОСОБА_4 був призваний на строкову службу у військову частину А-0284 м. Львів, як оператор розвідник розвідувальної роти та був зарахований до списків прикомандированих командирований на навчання до військової частини А 1414 смт. Десна, Чернігівської обл.

14 лютого 2007 року близько 5.30 стан здоров'я ОСОБА_4 погіршився, у зв'язку з чим, була викликана швидка допомога та хворого направлено у шпиталь А4302 смт. Десна, потім в шпиталь м. Києва, де був прооперований та знаходячись у важкому стані ІНФОРМАЦІЯ_1 о 6.55 год. помер.

Відповідно до протоколу розтину від 17 лютого 2007 року № 43 патологоанатомічний діагноз ОСОБА_4 - "Цереброваскулярна хвороба: внутрішньомозковий і субарахноїдальний крововилив з проривом у шлуночки мозку", безпосередньою причиною смерті став набряк і набухання головного мозку.

Наказом командира військової частини А 0284 від 22 лютого 2007 року № 44 м. Львів, ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення внаслідок хвороби.

Згідно витягу з протоколу засідання висновку Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва Міністерства оборони України встановлено, що захворювання і причина смерті ОСОБА_4 пов'язані з проходженням військової служби.

Відповідно до постанови від 21 лютого 2007 року в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі статтею 6 пункту 1 КК України, оскільки в ході проведеного розслідування нестатутних відносин відносно ОСОБА_4 та причетних осіб до його смерті не встановлено.

На звернення ОСОБА_2 до Хмельницького обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України, із заявою на виплату страхової суми внаслідок смерті її сина ОСОБА_4, отримала відмови, оскільки чинним законодавством не передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті, яка настала під час проходження військової служби, а лише внаслідок смерті військовослужбовця при виконанні обов'язків військової служби. Законом України від 03 листопада 2006 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (328-16) були внесені зміни до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", які набрали чинності з 01 січня 2007 року.

Так, частиною 5 статті 16 вказаного Закону передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби під час виконання ним обов'язків військової служби, сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Тоді як, розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу, і відповідно, час проходження військової служби ділиться на службовий час та час відпочинку, що в свою чергу, виключає можливість виконання обов'язків військової служби під час відпочинку.

Як вірно досліджено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4, як військовослужбовець строкової військової служби, був виключений зі списків особового складу внаслідок смерті, що настала під час проходження військової служби, а не під час виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджується витягом з протоколу засідання висновку Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань.

Тобто, причинно-наслідкового зв'язку, який би давав право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відмовляючи ОСОБА_2 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи - Військова частина А-1414, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, ОСОБА_3, про стягнення одноразової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.