Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 по справі № 2а-37566/09/2070 за позовом Виробничого управління житлово-комунального господарства "Савинське" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011, позовні вимоги Виробничого управління житлово-комунального господарства "Савинське" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 № 0000052401/1.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 28.09.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області була проведена перевірка Виробничого управління житлово-комунального господарства "Савинське".

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме реалізовано нежитлового приміщення загальною площею 70,3кв.м. розташованого за адресою смт. Савинці, вул. 20 Гв. Дивізії, б.6, кв.3, яке знаходилось в податковій заставі та було описане 20.08.2008 актом опису № 8/24-130 для вжиття заходів з погашення податкового боргу.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області складено акт від 27.02.2009 № 1/24-0-32 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 № 0000052401/0, яким Виробничому управлінню житлово-комунального господарства "Савинське" було визначено зобов'язання зі сплати штрафу в сумі 123894,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скаргу позивача було залишено без задоволення, з метою доведення до платника податків нового граничного строку сплати податкових зобов'язань відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 № 0000052401/1.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;

Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Статуту Виробничого управління житлово-комунального господарства "Савинське" позивач згідно рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 11.04.2001 є державним підприємством і відноситься до селищної комунальної власності. Виробниче управління житлово-комунального господарства "Савинське" в господарській діяльності підпорядковується Савинській селищній раді Балаклійського району Харківської області.

У розділі 5 Статуту Виробничого управління житлово-комунального господарства "Савинське" визначено, що майно підприємства є власністю селищної ради. Продаж, передача, здача в оренду, списання майна з балансу здійснюється лише за погодженням з власником.

Окрім того, судами встановлено, що нежитлове приміщення загальною площею 70,3 кв.м. розташованого за адресою смт. Савинці, вул. 20 Гв. Дивізії, б.6, кв.3, яке знаходилось в податковій заставі, було відчужене згідно з договором купівлі-продажу, укладеним Савинською селищною радою від імені територіальної громади селища Савинці.

Таким чином, Виробниче управління житлово-комунального господарства "Савинське" не відчужувало майно, балансоутримувачем якого воно було, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, фактично власником майно була Савинська селищна рада Балаклійського району, яка на сесії, за наявності кворуму, за результатами голосування прийняла рішення про продаж відповідного нежитлового приміщення та реалізувала його на підставі відповідного рішення.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення Виробничому управлінню житлово-комунального господарства "Савинське" штрафу в сумі 123894,70 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2009 № 0000052401/1 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 по справі № 2а-37566/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.