Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про скасування постанови та припису, що переглядається за касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року,

У березні 2014 року підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області (далі - відповідач) від 17 лютого 2014 № 029 про накладення штрафу, припис від 11 лютого 2014 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивачем не було допущено порушень Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, адміністративний позов підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" задоволено.

Визнана протиправною та скасована постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про накладання стягнень від 17 лютого 2014 року № 029.

Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області від 11 лютого 2014 року.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 11 лютого 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Волинській області у відношенні підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 001339, яким на підставі статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - Закон № 1023-ХІІ (1023-12) ) останньому наданий припис до акта. Крім того, на підставі акта перевірки відповідачем 17 лютого 2014 року винесено постанову № 029 про накладання стягнень, передбачений статтею 23 Закону № 1023-ХІІ, якою за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію до позивача застосовано штраф у розмірі 30%, або 62 277, 56 грн.

Постанова ґрунтується на матеріалах акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів на АЗС, що розташована за адресою: вул. Жовтанева, 16-В, с. Дерно, Ківерцівський район, Волинська область (далі по тексту - АЗС № 03-05).

В ході проведення перевірки АЗС № 03-05 посадовими особами відповідача було встановлено порушення, які полягають у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, яке виразилось у тому, що на інформаційному табло на в'їзді та біля оператора АЗС зазначено, що в реалізації наявне паливо дизельне Экто клас І вид ІІ, хоча відповідно до сертифіката відповідності в реалізації наявне паливо дизельне Євро клас І вид ІІІ (ДТ-5), паливо дизельне Євро марка F вид ІІ, хоча відповідно до сертифіката відповідності в реалізації наявне паливо дизельне Євро сорт F вид ІІІ (ДТ-5).

Приписом до акту перевірки позивача зобов'язано привести діяльність у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме: надати необхідну та своєчасну інформацію про дизпаливо.

Постановою № 029 від 17 лютого 2014 року про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону № 1023-ХІІ до позивача застосовано штраф у розмірі 62 277,56 грн.

Суд мотивував своє рішення, тим, що позивачем зазначено достовірну та своєчасну інформацію на інформаційних табло, що розміщуються на в'їзді та біля оператора АЗС про марку та вид дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, а отже припис та постанова відповідача є безпідставними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 26 Закону № 1023-ХІІ уповноважені органи здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання, сфери послуг і торгівлі, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; накладати стягнення: на суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до статті 23 цього Закону.

Відповідно до статті 15 Закону № 1023-ХІІ споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити, 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я

речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6 1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності. 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Відповідно до п. 8 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 (1442-97-п) відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.

Згідно п. 3 правил ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 року № 545 (545-2007-п) відомості про роздрібні ціни, марки та види (залежно від вмісту масової частки сірки) дизельного палива, що реалізується споживачам через мережу автозаправних станцій, повинні бути зазначені на інформаційних табло, що встановлюються на в'їзді та біля оператора автозаправної станції.

Вид дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки визначається на підставі паспорта якості, виданого випробувальною лабораторією підприємства - виробника дизельного палива на кожну партію відвантаженої готової продукції, або паспорта якості дизельного палива, що ввозиться на митну територію України, який може бути виданий іншою акредитованою лабораторією на кожну партію відвантаженої готової продукції. Відомості, що містяться у паспорті якості, підтверджуються сертифікатом відповідності, виданим в установленому порядку уповноваженим органом із сертифікації, визначеним відповідно до законодавства.

Масова частка сірки в цифровому виразі в залежності від виду ДП визначається на підставі ДСТУ 4840:2007 Паливо дизельне підвищеної якості, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 3 жовтня 2007 року № 244 (v0244609-07) , який набрав чинності з 1 січня 2008 року.

Згідно з п. 9 вказаних Правил суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

Як встановлено судом, позивачу виданий сертифікат відповідності серії ВГ, зареєстрований в реєстрі за № UA1.163.0216932-13, дійсний з 23 жовтня 2013 року до 20 жовтня 2014 року, з якого вбачається, що паливо дизельне Євро, сорт F вид ІІІ (ДТ-5)

відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 паливо дизельне підвищеної якості Т.У. п. 4.2 як паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марка F, вид ІІ.

Відповідно до статті 1 Закону № 1023-ХІІ сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Згідно з п. 1.6 Правил обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затвердженими наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 січня 1997 року № 19 (z0052-97) обов'язкова сертифікація продукції в Системі здійснюється на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, щодо безпеки життя, здоров'я людей, їх майна та охорони навколишнього середовища. Термін дії сертифіката відповідності визначає орган із сертифікації з урахуванням терміну дії нормативних документів на продукцію, терміну, на який атестоване виробництво (сертифікована система якості), гарантійного терміну зберігання продукції, але не більше термінів, зазначених у додатку А до ДСТУ 3413-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції" або визначених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.13.4 вказаних Правил дія сертифіката відповідності для серійної продукції поширюється на всю продукцію, вироблену в період дії сертифіката відповідності, з урахуванням гарантійного терміну придатності і/або гарантійного терміну зберігання за умови дотримання вимог нормативних документів щодо умов транспортування і зберігання продукції.

Таким чином, в ході проведення сертифікації ДП встановлюється його відповідність вимогам і стандартам, чинним на території України, а отже, наявним в матеріалах справи сертифікатом встановлено відповідність ДП, поставленого позивачу згідно зовнішньоекономічного контракту, укладеного з ВАТ "НК "Лукойл".

При цьому, наявні у позивача на момент перевірки документи - паспорти якості та сертифікат відповідності містили відповідну інформацію про нафтопродукти, яка визначена в якості обов'язкової п.9 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 (1442-97-п) Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов вірного висновку, що позивачем зазначено достовірну та своєчасну інформацію на інформаційних табло, що розміщуються на в'їзді та біля оператора АЗС про марку та вид дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, а отже вимоги відповідача, зазначені в приписі, є безпідставними, а тому вказаний припис та постанова про накладення штрафу підлягають скасуванню, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Тому висновки суду про задоволення цього позову є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.