0670/11446/11 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 15.08.2012 Прийняття

розглянувши апеляційні скарги Першого заступника прокурора Житомирської області, Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" березня 2012 р. у справі за позовом Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення коштів,

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 21 березня 2012 року позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 18:01.2010 р. № 0000022304/0.

Стягнув з Державного бюджету України на користь Виробничо-торгівельного підприємства «Ренесанс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за жовтень 2009 р. в сумі 880 000 грн., за листопад 2009 р. в сумі 134 000 грн. та сплачений судовий збір в сумі 1703 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Перший заступник прокурора Житомирської області та Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що скарги задоволенню не підлягають, враховуючи таке.

Матеріалами справи стверджується, що Виробничо-торгівельне підприємство "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом, який уточнило, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 18.01.2010 р. № 0000022304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. в сумі 880000 грн. та листопад 2009 р. в сумі 134000 грн. Позивач не погоджується з зазначеним рішенням відповідача, так, як вважає, що його висновки суперечать вимогам чинного податкового законодавства. Крім того, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за жовтень 2009 р. в сумі 880000 грн. та листопад 2009 р. в сумі 134000 грн.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.09.2009 р. Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника в жовтні та листопаді 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період: вересень, жовтень 2009 р., за результатами якої складено акт № 43/23-2/13566695 від 12.01.2010 р.

З акту перевірки вбачається, що згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 880000 грн., згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2009 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 134000 грн.

Згідно висновку контролюючого органу позивачем порушено п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, а саме: завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування, за жовтень 2009 р. на 880000 грн. та за листопад 2009 р. на 134000 грн. через відсутність підтвердження факту сплати податку до бюджету постачальниками та їх контрагентами. На думку податкового органу, оскільки постачальниками (та їх контрагентами) позивача не підтверджено факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, то у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.

На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.01.2010 р. № 0000022304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. в сумі 880000 грн. та листопад 2009 р. в сумі 134000 грн.. а всього 1 014 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в ціні придбаного товару повністю сплачено податок на додану вартість; несплата контрагентами позивача податку на додану вартість до бюджету та неспроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або їх провести не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закону), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6. 1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Встановлено, що між позивачем та іншими суб'єктами господарської діяльності -товариством з обмеженою відповідальністю «Траст-фонд», товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональне галузеве підприємство «Міттал-Стілл», приватним підприємством «Промислово-торгівельна фірма «Оліс», були укладені договори купівлі-продажу, згідно з яких останні зобов'язались в порядку та на умовах договорів поставляти позивачу продукцію. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що підтверджується актом перевірки.

Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю, що підтверджується банківськими виписками з особових рахунків позивача.

Постачальники підприємства внесені до Єдиного державного реєстру, мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Підпунктом 7 4.5. пункту 7.4. ст.7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону є наявність податкової накладної, виданої продавцем, а підпункт 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями. Посилання податкового органу на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі п.п.7.7.5 п.7.7. ст..7 Закону є помилковими.

Отже, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими доказами. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Слід зазначити, що вказаний вище Закон, так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, (перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Що стосується порушеної кримінальної справи стосовно посадових осіб контрагентів позивача по ланцюгу постачання, зокрема, щодо директора приватного підприємства промислово-торгівельна фірма «Оліс» ОСОБА_8, то судом встановлено, що вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 25.07.2011 р., який набрав законної сили 15.11.2011 р., у кримінальній справі № 1-232/11 за обвинуваченням ОСОБА_8, 04.06.1970 р., у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, не має ніякого відношення до даної справи, оскільки ним встановлено порушення вчинені ОСОБА_8 у 1 кварталі 2008 р., у червні 2008 р. та у другому кварталі 2009 р., а спірний податковий кредит позивачем сформовано за наслідками господарських операцій у жовтні та листопаді 2009 р., тобто у 4 кварталі 2009 р.

Підсумовуючи наведене, слід вказати, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційні скарги Першого заступника прокурора Житомирської області, Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.