Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Черпака Ю.К., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК", ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, -

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК", ОСОБА_5, в якому просить визнати протиправною бездіяльність в частині невинесення відповідачем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку із закінченням строку здійснення виконавчого провадження ВП № 13534199.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від осіб, які приймали участі у справі до суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем 26 червня 2009 року відкрито виконавче провадження ВП № 13534199 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу № 367 про звернення стягнення заборгованості позивача за кредитним договором у розмірі 4329272 грн. 37 коп. на житловий будинок, який передано для примусового виконання до ВДВС Солом'янського РУЮ, та відповідні заходи, пов'язані з примусовим стягненням з позивача заборгованості на користь ПАТ "Правекс-Банк" (кредитора).

Вважаючи, що відповідачем було допущено шестимісячний строк виконання зазначеного напису приватного нотаріуса, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду.

Суди перших інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що відповідачем доведено правомірність вчинених виконавчих дій.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Законодавство визначає, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Вимоги до оформлення виконавчого напису та строк пред'явлення виконавчого документа (виконавчого напису) до виконання викладені у ст. 89 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання виконавчих документів є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом. Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) порядку. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Статтею 18 Цивільного кодексу України регламентовано, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі. Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що є підставою для здійснення державною виконавчою службою дій з примусового виконання.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що державний виконавець використав надані йому права у відповідності із законом і не допустив у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів позивача.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі № 2а-2782/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.