Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Черпака Ю.К., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 12 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про спонуку до проведення перерахунку грошової допомоги по догляду за інвалідом дитинства, -

ОСОБА_4 звернулась до Київського районного суду м. Сімферополя з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя, у якому просила зобов'язати відповідача провести перерахунок надбавки по догляду за інвалідом з дитинства ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з січня 2008 року по теперішній час та виплатити її.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 08 квітня 2011 року позовні вимоги в частині проведення перерахунку за період часу з січня 2008 року по 04.10.2010 року залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 12.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального права, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від відповідача до суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що починаючи з 21.01.2008 року позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про призначення щомісячної допомоги по догляду за сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом з дитинства, проте їй було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями відповідача позивач звернулась до суду.

Суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що надбавка за догляду за одиноким інвалідам з дитинства ІІ та ІІІ групи встановлюється саме інвалідам, а не їхнім матерям, отже ОСОБА_4 не є належним позивачем по справі, оскільки з позовом звернулась вона не зазначивши при цьому, що є законним представником свого сина.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" одиноким інвалідам з дитинства ІІ і ІІІ груп, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи інвалідом ІІ групи з дитинства який потребує постійного стороннього догляду син позивача - ОСОБА_5, однак він та в його інтересах до суду з таким адміністративним позовом не звертались.

Відтак суди попередніх інстанцій вірно визначили, що вданому випадку права позивача не порушені, оскільки вона по справі нє визначена як законний представник свого сина, а тому не уповноважена звертатись з даним позовом до суду від свого імені.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом перших інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 12 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а-5211/11/0109 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.